ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ТА ОЦІНКА ПРОДУКТІВ ЗАБОЮ ТВАРИН ПРИ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕННЯХ

Хто здійснює постійний радіологічний контроль об'єктів ветеринарного нагляду?

Постійний радіологічний контроль об’єктів ветеринарного нагляду здійснюють радіологічні відділи ветеринарних лаборато­рій із залученням ветеринарних лікарів господарств та державної ветеринарної служби.

Завдання радіологічної експертизи полягає в правильній оцінці радіаційної ситуації зовнішнього середовища, визначен­ні шляхів міграції радіонуклідів біологічним ланцюгом з метою недопущення попадання їх із продуктами харчування в організм людини.

Радіологічна експертиза об’єктів ветеринарного нагляду скла­дається з дозиметричного контролю, який здійснюється безпосе­редньо на місці без відбору проб; відбір проб та радіометричне визначення сумарної бета-активності та дослідження ізотопного складу відібраних проб методами радіохімічного аналізу.

На підставі результатів радіологічної експертизи видається висновок щодо використання продукції тваринного походження, безпечної з точки зору радіотоксикологічної дії.

Яку мету переслідує проведення ветеринарно-санітарної експертизи при радіаційних ураженнях тварин?

Ветеринарно-санітарна експертиза при радіаційних уражен­нях тварин має забезпечувати виробництво та споживання насе­ленням радіаційно безпечних продуктів забою.

Продукція тваринного походження, у тому числі м’ясо та м’ясні продукти, повинні за результатами радіологічної експерти­зи відповідати вимогам Державних гігієнічних нормативів “Допу­стимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчуван­ня та питній воді”.

Яким опроміненням та забрудненням радіонуклідами бувають піддані тварини?

Тварини бувають піддані зовнішньому, внутрішньому або комбі-нованому опроміненню та забрудненню альфа-, бета-, гамма-випромінювальними радіонуклідами внаслідок випробувань або застосування ядерної зброї та аварій на радіаційно небезпеч­них об’єктах.

Як визначають черговість і терміни забою уражених тварин на м'ясо?

При визначенні можливості, черговості й термінів забою ура­жених тварин на м’ясо використовують дані вимірів потужності дози випромінювання, концентрації радіоактивних речовин у тканинах організму за результатами зажиттєвої діагностики, а та­кож дані клінічних, гематологічних та біохімічних досліджень при дозі опромінення понад 1,5 Гр.

Враховують необхідність запобігання загибелі уражених тварин, можливість їх своєчасної переробки, передбачувані рівні вмісту радіонуклідів у продуктах забою.

На які ознаки звертають увагу при прове-денні передзабійного огляду тварин, які під-давалися зовнішньому опромінюванню?

При зовнішньому опроміненні в першому, початковому, пе­ріоді хвороби збудження змінюється пригніченням і загальною слабістю, знижується апетит, з’являються тахікардія, гіперемія сли­зових оболонок, задишка, підвищення температури на 0,3-0,5°С, посилюється перистальтика, можливі блювота і пронос. При лімфопенії в крові нейтрофільний лейкоцитоз без суттєвої загальної зміни кількості лейкоцитів. Тривалість цього періоду від декіль­кох годин до 2-3 діб (вплив дози).

В другий, латентний, період стан тварин покращується, але хвороба прогресує. В крові реєструється лейкопенія (до 43% від початкової кількості) з дегенеративними змінами в лейкоцитах. Знижується кількість еритроцитів і тромбоцитів. Чим важчий процес, тим сильніше виражені зміни в початковий та прихова­ний періоди.

Третій період, розпал хвороби, характеризується лихоман­кою, зниженням апетиту, загальним пригніченням, проносом з кров’ю, порушенням в органах кровотворення і серцево-судин­ній системі, різко вираженою лімфоцитарною лейкопенією. З’яв­ляються крововиливи на слизових оболонках та шкірі. Через зниження імунобіологічного захисту розвивається пневмонія й сепсис. Лімфовузли збільшені й болючі. На шкірі реєструються некротичні променеві дерматити та облисіння. Тривалість періо­ду розпалу середньої важкості перебігу променевої хвороби - до 3 тижнів (смертність 10%), при важкому і надзвичайно важкому пе­ребігу - 100% у перші 7-10 днів після опромінення.

Клініко-гематологічні показники у перші 3-5 днів променевої хвороби у тварин наведено в табл. 12.1.

Четвертий період, навіть при середній важкості, затягується на 3-6 місяців з не завжди відновленою продуктивністю.

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду тварин, які піддавалися внутрішньому опромінюванню?

При внутрішньому опроміненні в клініко-гематологічному комплексі відсутній початковий період. У прихованому періоді (він коротший) розвивається лейкоцитоз, який досягає при важ­кому ступені трикратного збільшення. Чим лейкоцитоз вищий, тим важче ураження.

У період розпалу лейкоцитоз змінюється лейкопенією (вис­наження кровотворення). Розвивається виразково-некротичний ентероколіт з кров’яним проносом, що викликає виснаження. При ураженні через дихальні шляхи з’являються риніти, бронхі­ти, пневмонії. Геморагічний синдром виражений лише в кишеч­нику. Алопецій немає. Видужання триває більше 3 місяців, а при надважкому ступені настає смерть.

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду тварин, які піддавалися змішаному опромінюванню?

Змішане ураження тварин обтяжує перебіг хвороби, скоро­чує час прихованого періоду і робить прогноз несприятливим.

На які ознаки звертають увагу при проведенні передзабійного огляду тварин з хронічним перебігом променевої хвороби?

При хронічному перебігу розрізняють три ступені хвороби: легкий, середній і важкий. При легкому ступені спостерігаються функціональні зміни в серцево-судинній системі та органах трав­лення (дистонія). У крові відмічають показники нижніх меж норми. При середньому ступені знижується кількість лімфоцитів та ней­трофілів при загальній лейкопенії, проявляються тромбоцитопенія і помірна еритропенія. Посилюються диспептичні явища (пронос). Порушується обмін речовин та функції залоз внутрішньої секреції. Часто зустрічаються ускладнення інфекційними хворобами з ле­тальним кінцем. При важкому ступені з’являються зміни дистро­фічного й атрофічного порядку, особливо у кровотворенні.

Забій і переробку тварин із внутрішнім радіоактивним за­брудненням, а також із радіоактивним забрудненням шкіряних покривів проводять окремими партіями на санітарній бойні або в забійному цеху підприємства наприкінці робочої зміни після ви­далення продуктів забою неуражених тварин.

Видалення внутрішніх органів проводять при вертикальному положенні туш, на стравохід і пряму кишку накладають подвійні лігатури, шлунок та кишечник видаляють разом в їх анатомічно­му зв’язку. Після закінчення забою і первинної переробки партії уражених тварин проводять дезактивацію приміщень, устатку­вання, інвентарю, спецодягу з використанням спеціальних розчи­нів, засобів для миття.

Ветеринарно-санітарна експертиз туш та органів тварин при радіаційних ураженнях направлена на виявлення характерних для променевої хвороби.

Як проводять забій овець і свиней при променевій хворобі?

Овець та свиней можна направляти на забій і в початковий період розпалу променевої хвороби. Забій таких тварин здійсню­ють в першу чергу, одержані туші піддають бактеріологічному до­слідженню в обов’язковому порядку.

Як проводять відгодівлю тварин, що рекомендовані для забою у віддалений час?

В період відгодівлі тварин, що рекомендовані для забою у віддалений час, утримують на раціонах з підвищеним вмістом кальцію і калію із загальною радіоактивністю раціону не вище 370 Бк. Перед забоєм тварин, припиняють кормити: ВРХ - за 1-2 дні, свиней і птицю - за 1 добу.

Який порядок первинної переробки уражених тварин?

Всіх уражених тварин ділять на 4 групи: 1) використовують за прямим призначенням; 2) лікують; 3) забивають на м’ясо; 4) за­бивають і утилізують.

Тварини першої групи з легкою формою променевої хвороби потребують лише доброї годівлі та утримання.

До другої групи відносять молодих тварин з середньою фор­мою хвороби і повноцінною продуктивністю, а також високоцінних тварин з важкою формою хвороби, їх інтенсивно лікують.

Третя група - тварини з важкою і надзвичайно важкою фор­мами хвороби, з середньою променевою хворобою (ослаблені, старі й малопродуктивні).

При внутрішньому опроміненні забій затримують для зни­ження активності за рахунок виведення радіоактивних речовин з організму. Проте і тут слід враховувати фактор втрати вгодовано­сті. Краще робити пробний забій декількох тварин для визначен­ня залишкової активності радіоактивних речовин в туші.

Забій призначається з урахуванням тривалості приховано­го періоду, що дає можливість одержати більш доброякісне м’ясо. При змішаному ураженні прихований період скорочується. Якщо рівень радіації шкірного покриву вищий від допустимого, прово­дять ветеринарну обробку згідно з інструкцією.

До четвертої групи відносять тварин, забитих в агонально­му стані.

Чим відрізняється внутрішнє опромінення тварин від зовнішнього опромінення?

Особливістю внутрішнього (інкорпорованого) опромінення тварин, на відміну від зовнішнього, є відсутність різко вираже­ного геморагічного синдрому, а на поверхні шкіри - відсутні епі­ляції. При загальному огляді м’ясної туші таких тварин спосте­рігається різко виражена втрата підшкірної жирової клітковини, блідість м’язів, а інколи загальне виснаження.

Питому радіоактивність туш та органів порівнюють з гра­нично допустимою концентрацією суміші радіоактивних речо­вин у воді відкритих водоймищ, передбачених діючими санітар­ними правилами.

Який порядок первинної переробки при зовнішньому опроміненні тварин?

Первинна переробка тварин при зовнішньому опромінен­ні не відрізняється від забою здорових тварин, при внутрішньо­му опроміненні й забрудненні шкірного покриву радіоактивними речовинами є особливості. Дотримуються заходів безпеки і дози­метричного контролю людей. Робітників, які виконують забій та зняття шкури, до розробки туш не допускають. Шлунок і кишеч­ник виймають одночасно й видаляють з обробного цеху в окреме місце. Для змивної води і конфіскатів на відстані обладнують за­криту яму. Після роботи яму засипають землею шаром 70 см. Місце забою, інструменти та обладнання підлягають дезактивації і дозиметричному контролю. Робітники проходять санобробку

Які зміни виявляють при проведенні післязабійної ветеринарно- санітарної експертизи при зовнішньому опроміненні тварин?

При зовнішньому опроміненні в прихований період у ту­шах та органах виявляють невелику кількість крововиливів. На слизовій оболонці кишечнику утворюються оголені безепітеліальні ділянки з геморагіями. Лімфовузли набряклі, а в черевній порожнині - з крововиливами. Кістковий мозок жовтий або чер­воно-коричневий, драглистий.

У розпал хвороби у ротовій порожнині і кишечнику з’явля­ються суцільні геморагії з виразково-некротичними осередками без лейкоцитарної реакції (внаслідок лейкопенії). Селезінка змен­шена, зморшкувата, з численними крововиливами. Пульпа тем­но-червона, не зіскоблюється. В легенях - строкатий рисунок за рахунок емфізематозних й ателектазних ділянок, з великими кро­вовиливами (геморагічна пневмонія). В печінці при тривалому перебігу хвороби дегенеративно-некротичні зміни, можлива жи­рова дистрофія. Численні крововиливи в мозковій речовині, під епікардом, в серцевому м’язі, в нирках, в підшкірній клітковині, а в місцях травм - великі гематоми.

Патологічні зміни варіюють залежно від виду тварин, важко­сті ураження і часу, що пройшов з моменту опромінення.

Які зміни виявляють при проведенні післязабійної ветеринарно- санітарної експертизи при надходженні радіоактивних речовин через органи дихання?

При надходженні радіоактивних речовин через органи ди­хання спостерігаються риніти, бронхіти, бронхопневмонії з вели­кою кількістю лейкоцитів у ексудаті. Ураження паренхіматозних органів помітніші через осідання в них джерел випромінювання.

В туші зменшені відкладання жиру, спостерігається блідість м’язів, а інколи виснаження. Немає різко вираженого геморагіч­ного синдрому, майже немає змін в кістковому мозку, на шкірно­му покриві відсутні безволосі, оголені ділянки.

Як проводять санітарну оцінку туш опроміненних тварин?

Туші й органи при зовнішньому опроміненні тварин в по­чатковий, прихований періоди і в період видужання, які не мають патологічних змін, випускають без обмежень. При патологічних змінах проводиться бактеріологічне дослідження і оцінка прово­диться за його результатом. Шкуру випускають без обмежень.

При внутрішньому опроміненні обов’язково проводять раді­ометричне дослідження продуктів забою: туші та внутрішні орга­ни випускають без обмежень, якщо в них не виявлено патологіч­них змін, а радіоактивність не вища гранично допустимого рівня.

При патологічних змінах обов’язкове бактеріологічне дослід­ження.

Туші з радіоактивністю вище гранично допустимого рівня дезактивують, а внутрішні органи утилізують.

Яка особливість проведення ветеринарно-санітарної експертизи при зовнішньому забрудненні м'яса радіоактивними речовинами і наведеною радіоактивністю?

При зберіганні м’яса можливе аерозольне або контактне зовнішнє забруднення. Визначають його дозиметричними при­ладами.

М’ясо допускається в їжу при забрудненні радіоактивними речовинами без перевищення гранично допустимого рівня. Якщо цей показник підвищений, м’ясо дезактивують.

М’ясо і м’ясопродукти від здорових тварин (в тому числі кон­серви в металевих банках), які знаходяться в зоні проникаючої ра­діації ядерного вибуху або вибуху нейтронного боєприпасу, вва­жаються ураженими наведеною радіоактивністю. Потужність випромінювання в продуктах у цьому випадку дорівнює 1% по­тужності дії. Наведена радіоактивність швидко знижується:

• через добу - до 5% від вихідної

• через 5 діб - до 98% від вихідної.

В останньому випадку продукти придатні для їжі.

На рис. 12.1-12.4 наведено схеми ветеринарно-санітарної оцінки продуктів забою тварин при радіаційних ураженнях.

Які особливості забою та переробки уражених радіацією тварин?

Забій та переробку уражених тварин проводять на найближ­чих забійних підприємствах або на спеціально обладнаних забій­них пунктах.

При надходженні на приймальний майданчик забійного підпри­ємства тварин піддають повторному дозиметричному контролю.

Тварин з вмістом радіонуклідів у м’язовій тканині вище допу­стимих рівнів (за даними зажиттєвої діагностики) за відсутності відповідних показників для забою повертають постачальнику або за домовленістю з ним розміщують на спеціальному майданчику (базі) для перетримування з використанням “чистих” кормів.

У день забою тварин піддають ветеринарному огляду з пого­ловною або вибірковою зажиттєвою діагностикою вмісту радіо­нуклідів у м’язах.

Як використовують м'ясо тварин, що зазнали лише зовнішнього гамма-опромінення?

М’ясо та інші продукти забою тварин, що зазнали лише зов­нішнього гамма-опромінення, використовують без обмежень, як­що при ветеринарно-санітарній експертизі туш і органів не вияв­лено патолого-анатомічних змін.

За наявності змін рішення про порядок використання м’яса і субпродуктів приймають у встановленому порядку, після обов’яз­кового мікробіологічного дослідження.

Що роблять з м'ясом і продуктами забою при внутрішньому та поєднаному (зовнішньому і внутрішньому) опроміненні тварин?

При внутрішньому і поєднаному (зовнішньому та внутріш­ньому) опроміненні тварин м’ясо й інші продукти забою в обов’яз­ковому порядку піддають радіологічному контролю.

Для визначення їх питомої активності застосовуються за­гальні правила відбору і первинної підготовки проб до вимірю­вання, методики приготування зразків та проведення вимірів, ре­гламентованих діючими нормативно-правовими актами.

Рис. 12.2. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при внутрішньому і змішаному опроміненнях.

Рис. 12.3. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при зовнішньому забрудненні м'яса радіоактивними речовинами.

Рис. 12.4. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин при наведеній радіо­активності.

Які особливості реалізації м'яса і продуктів забою опромінених тварин?

М’ясо та інші продукти забою реалізують без обмежень, як­що в них не виявлено патолого-анатомічних змін, а вміст радіону­клідів 137Cs і 90Sr не перевищує допустимих рівнів, наведених у та­блицях 12.1-12.2.

Також враховують характер розподілу радіонуклідів в орга­нах і тканинах відповідно до даних, наведених у таблиці 12.1.

Таблиця 12.2

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у м'ясі та м'ясних продуктах (ДР-2006) в межах України, Бк/кг

Примітка. При відправці продукції на експорт користуються нормативами країни-імпортера.

Що роблять з продуктами забою тварин, якщо вміст радіонуклідів у межах допустимих рівнів, але є патологоанатомічні зміни в органах і тканинах?

Якщо вміст радіонуклідів у межах допустимих рівнів, але є патолого-анатомічні зміни в органах і тканинах, то ветеринарно-санітарну оцінку м’яса й інших продуктів забою проводять згід­но з вимогами правил, з урахуванням результатів мікробіологіч­них досліджень.

Рішення про порядок використання м’яса приймає державна установа ветеринарної медицини.

Шкури та іншу технічну сировину випускають без обмежень.

Що роблять з продуктами забою тварин у разі їх радіоактивного забруднення іншими радіонуклідами?

У разі радіоактивного забруднення іншими радіонуклідами керуються нормативами органу державного санітарно-епідеміч­ного нагляду, введеними для конкретної ситуації.

Що роблять з продуктами забою у яких радіоактивне забруднення вище допустимого рівня?

При радіоактивному забрудненні вище допустимих рівнів м’ясо й інші продукти забою тварин, вміст радіонуклідів у яких може бути знижений до допустимих нормативів шляхом техно­логічної обробки і спеціальних методів дезактивації, допускаєть­ся надалі направляти на корм свиням і птиці при вирощуванні на першій стадії відгодівлі, для годівлі хутрових звірів та на техніч­ні потреби.

У протилежному випадку м’ясо та інші продукти забою тва­рин підлягають знищенню в спеціально відведених місцях з до­триманням відповідних вимог.

Як впливає опромінення тварин на дозрівання м'яса?

Відомо, що при дозріванні м’яса особливо інтенсивно діють ферменти гліколізу. Глікоген через ряд проміжних реакцій пере­ходить у молочну кислоту, яка відіграє суттєву роль в процесі до­зрівання м’яса. Накопичення молочної кислоти в м’язовій тканині є одним із факторів збільшення концентрації іонів водню. Більш кисла реакція середовища створює несприятливі умови для роз­витку гнильної мікрофлори. Зрозуміло, що порушення вуглевод­ного обміну в опромінених тварин тягне за собою зміни проце­су дозрівання м’яса. М’ясо опромінених свиней при зберіганні в умовах кімнатної температури чи холодильнику починає псува­тись на 2-4 дні раніше, ніж м’ясо неопромінених тварин. Ковба­са, виготовлена з м’яса опромінених свиней та забитих в скритий період радіаційного ураження, при зберіганні псується набагато раніше в порівнянні з ковбасою, виготовленою з м’яса здорових свиней.

Що представляє собою аерозольне та контактне забруднення м'ясної туші радіонуклідами?

На відміну від структурного (інкорпорованого) забруднення м’ясної туші радіонуклідами, існує аерозольне та контактне, яке здійснюється при зберіганні чи перевезенні туші та органів від­критими або на забрудненому транспорті. Такий шлях забруднен­ня має поверхневий характер, оскільки радіонукліди знаходяться на поверхні м’ясної туші, а якщо і проникають в тканини, то ли­ше на глибину не більше 0,5-1 см, а це уможливлює дезактивацію м’ясної туші механічним способом.

Що представляє собою наведена радіоактивність?

У товарному м ясі та м ясопродуктах, що знаходились у зо­ні проникаючої радіації, появляється наведена (штучна) радіоак­тивність. Особливість її полягає в тому, що натрій, калій, кальцій, хлор, сірка, вуглець та інші елементи, які є складовою частиною органів і тканин, під впливом потужного потоку нейтронів ста­ють радіоактивними. Наведена радіоактивність туші, в основно­му, обумовлюється в кістках радіоактивним фосфором, у м’язах - радіоактивним натрієм, калієм, фосфором та залізом.

Яка особливість проведення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясопродуктів при наведеній радіоактивності?

При ветеринарно-санітарній експертизі м’яса та м’ясопро­дуктів з наведеною радіоактивністю необхідно враховувати те, що м’ясо уражується по всій товщині. Використана для транспорту­вання та зберігання м’яса і м’ясопродуктів тара із щільною упа­ковкою, в т. ч. і банки м’ясних консервів, не захищають вміст від виникнення наведеної радіоактивності. Знизити зараженість м’я­са і м’ясопродуктів загальноприйнятими способами дезактивації (обмивання водою, зрізання верхнього шару) неможливо, оскіль­ки наведена радіоактивність зменшується швидше, ніж відбува­ється спад радіоактивності від радіонуклідів, що потрапили із зовнішнього середовища.

Наведена радіоактивність м’яса через 5 днів знижується на 98-99% від вихідної і це м’ясо можна використовувати на харчуван­ня, якщо воно відповідає іншим санітарно-гігієнічним вимогам.

При опроміненні свіжого або замороженого м’яса, а також ковбас, бекону, яловичини та м’ясних консервів в однакових умо­вах потужним потоком нейтронів, абсолютна величина наведеної радіоактивності, що появилась у м’ясі завжди нижча і спад її від­бувається значно швидше, ніж в консервованих м’ясопродуктах, що обумовлюється наявністю в консервованих м’ясопродуктах більшої кількості неорганічних сполук, зокрема кухонної солі, яка зберігає радіоактивність за рахунок штучної реакції утворення радіоактивної сірки-35 з хлору.

Як проводять дезактивацію м'яса?

Для дезактивації м’яса застосовується декілька способів. Це, в першу чергу, обвалювання, проварювання і соління (табл. 12.3).

Таблиця 12.3 Способи дезактивації м'яса

Тривале зберігання м’яса в замороженому вигляді, як по­казав досвід України під час аварії на Чорнобильській АЕС, ма­ло знижує радіоактивність. Незначне зниження радіоактивності пояснюється тим, що воно пов’язане лише з природним самороз­падом радіоактивних речовин, а тому дезактивація повністю за­лежить від періоду їх піврозпаду, і не може рекомендуватися як ефективний метод. Цей спосіб можна рекомендувати для застосу­вання лише при забрудненні м’яса короткоживучими ізотопами.

Дезактивацію м’яса при зовнішньому забрудненні радіоак­тивними речовинами слід проводити змиванням їх водою, а та­кож зрізанням верхнього шару товщиною 0,5 см.

Як проводять дезактивацію шерсті і шкур?

Саморозпад ізотопів - основний спосіб дезактивації шерсті при тривалому зберіганні, а для шкур і мокре соління.

Чому з часом зменшується абсолютний вміст радіонуклідів в організмі?

Абсолютний вміст радіонуклідів в організмі з часом поступо­во зменшується в результаті їх виведення та фізичного (природ­ного) розпаду. При забої тварин через 3-4 дні після забруднення в туші міститься біля 55% радіонуклідів, в т. ч. біля 15% - в скелеті та 40% в м’язах, а при забої тварин через 25 днів після забруднен­ня, незважаючи на зменшення абсолютної кількості радіоізотопів, спостерігається в туші біля 75% сумарної забрудненості, при цьо­му майже 45% - в скелеті і біля 30% - в м’язах.

Що роблять з молоком тварин, які піддались загальному зовнішньому опроміненню?

Молоко тварин, які піддались загальному зовнішньому опро­міненню, одержане до появи видимих клінічних ознак промене­вої хвороби, допускається до споживання без обмеження, якщо воно відповідає санітарно-гігієнічним вимогам. При вираженій картині променевої хвороби молоко підлягає санітарно-гігієніч­ному дослідженню, за результатами якого вирішується питання про його використання.

Чому молоко може виявитись непридатним для харчування через наявність у ньому радіонуклідів, навіть якщо у тварин немає променевої хвороби?

Молоко може виявитись непридатним для харчування через наявність у ньому радіонуклідів, навіть якщо у тварин немає про­меневої хвороби, у випадку надходження радіоактивних речовин всередину організму. З таким молоком виділяється біля 1,5% ра­діонуклідів, що надійшли в організм тварини тим чи іншим шля­хом. Найвища концентрація радіоактивних речовин у молоці спостерігається через тиждень від початку перебування корів на забрудненому пасовищі. Виділяється найбільше радіонуклідів з молозивом, з поступовим зниженням до кінця лактації. Через мі­сяць питома радіоактивність молока зменшується проти найбіль­шої величини майже в тисячу разів.

Якщо молоко має санітарно-гігієнічні показники, що відпові­дають стандартам та правилам ветеринарно-санітарної експерти­зи, а його питома активність рівна або менша від допустимого рів­ня забруднення радіонуклідами, питання про його використання вирішується в залежності від результатів мікробіологічного до­слідження.

Якщо питома радіоактивність перевищує допустимий рівень, молоко не допускають до вживання, його або консервують з на­ступним зберіганням до спаду радіоактивності, або направляють на переробку, а молочні продукти після цього, в залежності від ре­зультатів радіологічного дослідження, використовують за призна­ченням або зберігають.

Як здійснюють ветеринарно-санітарну оцінку забруднених аерозолями цільного молока та молочних продуктів при транспортуванні, зберіганні?

Ветеринарно-санітарну оцінку забруднених аерозолями ціль­ного молока та молочних продуктів при транспортуванні, збе­ріганні здійснюють з урахуванням даних радіометрії. При збе­ріганні консервованого молока та молочнихпродуктів, питома радіоактивність їх знижується неоднаково, що пов’язано з різним ізотопним складом (наприклад йод-131 та стронцій-90). При пе­реробці коров’ячого молока, видоєного зразу після радіоактив­ного забруднення пасовища, радіонукліди в різних кількостях пе­реходять у молочні продукти: в масло вершкове - 2%, які майже відсутні в топленому маслі, пахту (маслянку) - 12%, сир - 21% та сироватку - 64% від радіоактивності молока.

При виготовленні молочних продуктів у заводських умовах 84-92% радіонуклідів цільного молока залишається у відвійках (обраті). На це необхідно звертати увагу, оскільки вони викори­стовуються для випоювання молодняку і допускати його до спо­живання можна лише після радіологічного контролю.

Які ізотопи виділяються з молоком при внутрішньому опроміненні корів?

При внутрішньому опроміненні корів з молоком виділяється 131І до 8% від одержаної дози, 90Sr - до 1,9% і 137Cs - до 9,3%.

Як проводять дезактивацію молока?

Молоко при перевищенні гранично допустимого рівня обов’язково дезактивують. При зовнішньому опроміненні вико­ристовують без обмежень. Слід мати на увазі, що сепарування є кращим способом дезактивації молока. В цьому випадку одер­жують відносно чисті продукти (масло і кислий казеїн), а сироват­ка містить до 65% початкової кількості радіоактивних речовин (табл. 12.4). Чистота молока за наявністю радіонуклідів залежить від випа­сання корів або інших лактуючих тварин на пасовищах. Рівень раді­оактивності їх не повинен перевищувати 7,14 нКл/кгХс (0,1 Р/год). В цьому випадку вміст радіонуклідів не буде перевищувати гранично допустимого рівня.

Таблиця 12.4Перехід радіонуклідів з молока в продукти його переробки

Як здійснюють радіологічну експертизу яєць?

Домашня птиця у два рази стійкіша до дії іонізуючої радіа­ції порівняно з домашніми тваринами. Загальне зовнішнє опромі­нення курей-несучок дозою в 0,18 Кл/кг (700 Р) не відображається на їх продуктивності і не викликає стерилізації. Ветеринарно-са­нітарну оцінку таких яєць проводять за загальноприйнятими ме­тодиками і реалізують у відповідності з правилами ветеринарно- санітарної експертизи яєць.

При перебуванні курей-несучок на території, забрудненій радіоактивними речовинами, радіонукліди надходять всередину організму, однак їх кількість в цілому менша ніж, в худоби, що об­умовлено меншим вмістом радіонуклідів у зерні, порівняно із зе­леною масою.

Виводяться радіонукліди через шлунково-кишковий тракт та яйця. В останніх радіонукліди розподіляються нерівномірно: в жовтку накопичується йод-131, концентрація якого в 20-50 разів вища, ніж в білковій частині та шкаралупі. Крім цього, жовток мі­стить незначну кількість радіостронцію, радіоцезію тощо. Однак, при радіоактивних опадах в їстівній частині яйця основну небез­пеку представляє йод-131. Проте абсолютна радіоактивність та­ких яєць швидко знижується у зв’язку з коротким періодом піврозпаду цього елементу.

З яйцем з організму курей виводиться 40-60% радіостронцію від його надходження, який розподіляється так: 96% знаходиться в шкаралупі, 3,5% - в жовтку та 0,5% - в білку.

Ветеринарно-санітарну експертизу яєць здійснюють у відпо­відності з діючими правилами з обов’язковим урахуванням ре­зультатів радіологічного аналізу. Свіжі, бездефектні яйця курей випускають без обмеження, якщо вони одержані зі сприятливих щодо заразних хвороб птиці господарств та відповідають вимо­гам стандарту і правилам ветеринарно-санітарної експертизи, а їх питома радіоактивність рівна або менша від допустимого рівня забруднення радіонуклідами. Яйця з питомою радіоактивністю вище допустимого рівня використовувати з метою харчування не дозволяється.

Які ізотопи відкладаються у яйці при надходженні в організм курей радіоактивних речовин?

При надходженні в організм курей радіоактивних речовин в жовтку яйця відкладається до 3,2% радіойоду, в білку - до 9,25% цезію-137, а в шкаралупі - до 37,4% стронцію-89 і 90.

Як проводять забій і переробку птиці, що піддалась лише зовнішньому гамма-опроміненню?

Забій і переробку птиці, що піддалась лише зовнішньому гамма-опроміненню, проводять у звичайному порядку. За відсут­ності патолого-анатомічних змін у тканинах і органах м’ясо й ін­ші продукти забою птиці використовують без обмежень. За їх на­явності рішення про порядок використання тушок і внутрішніх органів приймають після обов’язкового мікробіологічного дослід­ження.

Як проводять забій та переробку птиці при внутрішньому і поєднаному радіоактивному опроміненню?

При внутрішньому і поєднаному радіоактивному опромінен­ню забій та переробку птиці проводять окремими партіями з по­вним патранням.

Голову, ноги (до гомілково-стопного суглоба) і внутрішні ор­гани направляють на утилізацію.

При радіоактивному забрудненні вище допустимих рівнів продукти забою птиці підлягають знищенню в спеціально відве­дених місцях з дотриманням відповідних вимог.

Як проводять ветеринарно-санітарну оцінку м'яса і продуктів забою опроміненої птиці?

М’ясо птиці, за відсутності патолого-анатомічних змін і з умі­стом радіонуклідів у межах допустимих рівнів, реалізують без об­межень.

За наявності патологічних змін у тканинах та органах ветери­нарно-санітарну оцінку продуктів забою проводять згідно з ура­хуванням результатів мікробіологічних досліджень.

Рішення про порядок використання м’яса птиці приймає дер­жавна установа ветеринарної медицини.

Після роботи персонал проходить санітарну обробку з на­ступним дозиметричним контролем.

Як проводять дезактивацію яєць і пір'я?

Дезактивація яєць у зв’язку з цим проводиться за рахунок роздільної переробки в яєчний порошок жовтка і білка з наступ­ним його тривалим зберіганням до зниження радіоактивності згідно вимог ДР-2006. При зовнішньому опроміненні яйця курей випускають без обмежень.

Пір’я, забруднене радіонуклідами, дезактивують і піддають повторній дозиметрії або знищують.

Як здійснюють радіологічну експертизу риби?

Радіоактивне забруднення відкритих водойм може виника­ти в результаті випадання радіоактивних опадів безпосередньо на поверхню води або при заносі їх з інших районів водойми. Части­на радіоактивних елементів може опускатися на дно під дією сили ваги, частина може поглинатись водними рослинами, рибою та іншими водяними організмами, а частина може бути розчинена у воді. Забруднення радіоактивними речовинами води може викли­кати ураження риби. Найбільшу небезпеку в цьому випадку ста­новлять радіоактивні речовини, що випромінюють альфа-частин­ки, наділені значною іонізуючою здатністю.

За рахунок природного радіонукліду калію-40, радіоактив­ність риби складає 0,068-0,13 Бк/кг, а в м’язах навіть 0,22 Бк/кг. Основним, проте не єдиним, шляхом проникнення радіонуклі­дів в організм риби є аліментарний (з кормом). Можливе проник­нення безпосередньо із зовнішнього середовища через зябра та слизову оболонку ротової порожнини або через шкірний покрив шляхом прямого контакту. Зрозуміло, чим вища концентрація ра­діонуклідів у воді, тим вища вона і в рибі, що знаходиться в цьо­му середовищі.

Концентрація радіоактивних речовин у рибах прісних водо­ймищ завжди вища, ніж у морських видів. В організмі риб, як і у ссавців, радіонукліди розподіляються нерівномірно. Критичним органом для стронцію-90 в риби є кістковий скелет, плавники та луска, тобто опорні тканини. Цезій-137 депонується в м’язовій тканий та шкірі риб.

При відправці риби для продажу в супровідному докумен­ті необхідно вказувати всі відомі дані про характер та ступінь її радіоактивного забруднення, а також ступінь радіоактивного за­бруднення водойм.

Ветеринарно-санітарну експертизу риби здійснюють у відпо­відності з діючими правилами з обов’язковим урахуванням ре­зультатів радіологічного аналізу. Висновки та рекомендації ве­теринарно-санітарної експертизи базуються на радіологічному дослідженні відібраних проб. При цьому необхідно керуватись існуючими гранично допустимими нормами забрудненості зов­нішнього середовища та об’єктів ветеринарного нагляду. Рівень радіаційного забруднення риби є визначальним фактором для са­нітарної оцінки її якості. Виявлення в рибі та рибопродуктах ра­діонуклідів в межах допустимих нормативів не може служити для обмеження або заборони її реалізації.

При перевищенні допустимих рівнів радіонуклідів в рибі пи­тання про долю окремих її партій вирішується в кожному кон­кретному випадку за узгодженням з відповідною ветеринарною та санітарною інстанцією.

Слід мати на увазі, що забруднена радіоактивними речовина­ми риба значно швидше псується, тому її треба використовувати в першу чергу.

Які заходи здійснюють для зниження радіоактивності в рибі, у якій виявлена забрудненість радіонуклідами?

Кулінарна обробка риби знижує концентрацію в ній радіону­клідів незначно. Так у процесі проварювання філе з тріски втра­чається лише 15% цезію-137 і зберігається весь стронцій-90, а просмажування, навпаки, навіть підвищує концентрацію цих ра­діонуклідів за рахунок зневоднення цього продукту. Вимочуван­ня риби в прісній або морській воді з метою зниження концен­трації радіонуклідів також малоефективне.

Таким чином, застосування традиційних та спеціальних при­йомів на стадії технологічної або кулінарної обробки продукції тваринництва, дозволяє суттєво знизити радіоактивність в одер­жаних харчо-продуктах, тим більше, що суттєву роль у знижен­ні вмісту короткоживучих радіонуклідів для ряду харчових про­дуктів відіграє фактор часу, що затрачається на їх виготовлення та процес реалізації.

Які вимоги ставляться до суб'єктів господарювання, що здійснюють на території України заготівлю, переробку, зберігання, транспортування й реалізацію м'яса та м'ясних продуктів?

Суб’єкти господарювання, що здійснюють на території Укра­їни заготівлю, переробку, зберігання, транспортування й реаліза­цію м’яса та м’ясних продуктів, повинні забезпечувати дотриман­ня діючих ветеринарно-санітарних норм та правил.

М’ясо та м’ясні продукти, що не відповідають чинним допу­стимим рівням, за рішенням державної установи ветеринарної медицини вилучаються з обігу до вирішення питання щодо по­рядку їх використання або знищуються відповідно до норматив­но-правових актів.

Які вимоги ставляться до персоналу, який проводить забій і переробку птиці, що піддавалася радіоактивному забрудненню?

Персонал, зайнятий забоєм і переробкою птиці, що піддава­лася радіоактивному забрудненню, повинен мати відповідну про­фесійну підготовку, бути забезпечений необхідними засобами ін­дивідуального захисту та індивідуального контролю опромінення, а також дотримуватись правил техніки безпеки.

Як визначають зажиттєву питому активність радіоцезію в м'язовій тканині великої рогатої худоби?

Зажиттєву питому активність радіоцезію в м’язовій ткани­ні великої рогатої худоби визначають за допомогою геологороз­відувального сцинтиляційного гамма-радіометра СРП-68-01 або СРП-88Н. Цей метод використовують для радіаційного контро­лю тварин на приймальних пунктах м’ясокомбінатів і окремих го­сподарств при тимчасово допустимих рівнях для великої рогатої худоби за цезієм-137 - 600 Бк/кг. Метод ґрунтується на кореляції між потужністю експозиційної дози у-випромінювання, виміря­ної в ділянці лопаткової та стегнової частин тварин, і питомою ак­тивністю ізотопів цезію у м’язовій тканині.

Які прилади використовують для експресного визначення радіонуклідів у ґрунті, воді та продуктах тваринного і рослинного походження?

Для експресного радіометричного визначення за у-випромінюванням об’ємної та питомої активності радіонуклідів цезію в ґрунті, воді, продуктах тваринництва і рослинництва використову­ють селективні сцинтиляційні радіометри типу РУБО/ПБ, РКГ-0,5П, РКГ-0,5ПМ та їх аналоги. Застосування цих радіометрів забезпечує вірогідність і спільність вимірювань питомої активності (ПА) та об’ємної активності (ОА) цезію в названих об’єктах при різній гео­метрії вимірювання та при об’ємах проб від 0,05 до 1,275 л.

Методика застосовується при вимірюванні ПА й ОА радіо­нуклідів 137Cs і 134Cs в продукції зі щільністю від 0,1 до 1,7 кг/дм3.

Результати вимірювань, виконані за даною методикою ра­діологічними підрозділами відомств, відповідальних за радіоме­тричний контроль (лабораторіями санітарно-епідеміологічної, ветеринарної та агрохімічної служб, групами контролю перероб­ної промисловості та ін.), є підставою для видачі висновків щодо вмісту радіонуклідів цезію в продукції, що контролюється.

Як поступають у випадку розбіжності результатів вимірювань, одержаних різними підрозділами?

У випадку розбіжності результатів вимірювань, одержаних різними підрозділами, остаточне рішення необхідно приймати за підсумками розгорнутого у-спектрометричного аналізу, викона­ного з залученням кваліфікованих експертів.