Планування профілактичних щеплень

У всіх господарствах обов’язково планують і проводять профілак­тичні щеплення ВРХ проти сибірки і трихофітії; ДРХ та коней проти сибірки; свиней проти бешихи і класичної чуми свиней; собак та котів проти сказу, кролів проти міксоматозу і геморагічної хвороби; пти­цю — хвороби Ньюкасла (псевдочуми) та інфекційного бурситу (хво­роба Гамборо).

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток) профілактика сибір­ки полягає у проведенні регулярних щеплень сприйнятливих до цього захворювання тварин однією з дозволених до використання вакцин у певному порядку й у визначені терміни.

Профілактичні щеплення сприйнятливих тварин проти сибірки обов’язково включають у план профілактичних заходів і проводять:

— у стаціонарно неблагополучних пунктах, де з моменту останнього захворювання тварин на сибірку ще не минуло 5 років, дорослу ВРХ, овець, кіз, коней щеплюють два рази на рік з інтервалом у 6 міс.: навесні перед вигоном на пасовище і восени — під час постановки на стійлове утримання. Хутрових звірів щеплюють з 3-місячного віку один раз на рік;

— дорослих тварин, сприйнятливих до сибірки (в усіх пунктах), — один раз на рік;

— молодняк ВРХ — після досягнення ним 3-місячного віку, а по­тім через 6 міс. ревакцинують;

— ягнят щеплюють у 3-місячному віці і повторно ревакцинують через 3 міс.;

— свиней — з 6-місячного віку, один раз на рік, лише в господарс­твах, де практикується вільно-вигульне або табірне утримання;

— оленів і верблюдів — з 6-місячного віку один раз на рік;

— коней — з 9-місячного віку один раз на рік (в особливих випад­ках — з 3-місячного віку).

У господарствах, розміщених на загрозливій території, обов’я­зковій вакцинації піддають усіх тварин, що надійшли до господарства. До загального стада їх допускають після карантинування не раніше, ніж через 14 днів після щеплення.

Відповідно до діючої інструкції (1983) профілактичні щеплення проти трихофітії великої рогатої худоби планують і проводять у бла­гополучних та загрозливих зонах наступним чином:

— увесь молодняк з 1-місячного віку, двічі з інтервалом 10—14 днів;

— увесь молодняк, що надходить з інших господарств;

— усю велику рогату худобу, що надходить із-за кордону для пле­мінних та інших цілей, імунізують незалежно від віку.

Лисиць і песців імунізують з 1-місячного, а кролів — із 45-денного віку.

Коней імунізують із 3-місячного віку.

Тварин, що надходять із-за кордону для племінних цілей, імунізу­ють незалежно від віку.

План профілактичних заходів повинен обов’язково включати вак­цинацію тварин у господарствах усіх форм власності, що належать на­селенню, яке проживає на даній території.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток) основою ефективно­го забезпечення благополуччя господарств щодо бешихи є систематич­не профілактичне щеплення всього свинопоголів’я старше 2-місячного віку. У разі проведення щеплень керуються відповідними настановами із застосування вакцин. Здебільшого ревакцинацію здійснюють через кожні 4—6 місяців.

Планові профілактичні щеплення свинопоголів’я здійснюють у будь-яку пору року, обов’язково в усіх технологічних групах. Повтор­не щеплення проводять у строки, обумовлені імунологічними власти­востями використаної вакцини.

Профілактичні щеплення свиней проти класичної чуми, відповідно до діючої інструкції (див. додаток), слід планувати в усіх господарст­вах України. Вакцинопрофілактиці піддають свиней різного віку у всіх господарствах, незалежно від форм власності, що є у цих зонах. Поро­сят щеплюють з 40—45-денного віку, повторно — через 45—50 днів, а дорослих тварин — один раз на рік. Імунітет триває 12 міс.

Щеплення кролів проти міксоматозу та геморагічної хвороби є обов’язковими, тому потрібно планувати ці заходи у всіх зонах Украї­ни незалежно від їх благополуччя.

Відповідно до діючої інструкції (1981) та настанови по застосуван­ню живої вакцини проти міксоматозу, кролів щеплюють у 1,5-мі­сячному віці, повторно — через 3 міс. у тій же дозі. Імунітет триває 12 міс.

Відповідно до діючої інструкції (1988) та настанови по застосуван­ню інактивованої вакцини проти геморагічної хвороби, кролів плану­ють щеплювати у 1,5-місячному віці одноразово. Ця вакцина забезпе­чує імунітет на 9 міс.

Специфічна профілактика псевдочуми (хвороби Ньюкасла) птиці є одним із основних заходів у боротьбі з цією небезпечною інфекцією.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток), вакцинацію птиці у птахогосподарствах, фермерських, підсобних господарствах та госпо­дарствах особистого користування громадян здійснюють обов’язково згідно з планом протиепізоотичних заходів. Планують щеплювати мо­лодняк у 15—20-, 45—60-, 140—150-денному віці, а надалі — кожні 6 міс. Вакцинують аерозольно, інтраназально або випоюють, як перед­бачено інструкцією.

Інструкція з профілактики та ліквідації інфекційної бурсальної хво­роби (хвороби Гамборо) (див. додаток) передбачає планування щеп­лення батьківського стада і сприйнятливого молодняку проти цього захворювання у неблагополучних і загрозливих господарствах відпові­дно до настанови по застосуванню вакцини. Вакцинують клінічно здо­рову птицю з 7—17-денного віку залежно від вакцини двічі з інтерва­лом 10—14 днів методом випоювання.

Враховуючи, що основним джерелом поширення сказу серед сіль­ськогосподарських тварин і людей останнім часом є дикі звірі та соба­ки, а також те, що це захворювання реєструють в усіх областях Украї­ни, планують піддавати обов’язковим профілактичним щепленням проти сказу, відповідно до діючої інструкції (див. додаток), всіх собак і котів з 3-місячного віку (крім бродячих, яких слід знищувати) на всій території України, один раз на рік.

Тварин, підозрілих у зараженні на сказ, щеплюють антирабічною вакциною та утримують під наглядом протягом 60 днів.

Профілактичні щеплення проти емфіземазного карбункула, як перед­бачено чинною інструкцією (див. додаток), проводять у неблагополучних та загрозливих пунктах за 2—4 тижні до вигону тварин на пасовища.

Неблагополучними щодо емфізематозного карбункула вважають населені пункти, колективні або приватні господарства, ферми і сумі­жні з ними пасовища та водойми, де реєстрували випадки хвороби протягом останніх 5 років.

Щепленню піддають велику рогату худобу віком від 3 міс. до 4-х ро­ків. Телят у 6-місячному віці щеплюють повторно. Вакцину застосову­ють одноразово у дозах, передбачених настановою щодо її застосування.

У разі тяжких епізоотичних обставин усю велику рогату худобу щеплюють двічі, з інтервалом у два тижні, згідно із настановою по за­стосуванню вакцини.

У господарствах, де реєструється емфізематозний карбункул овець або свиней, їх щеплюють одноразово, починаючи з 6-місячного віку.

У неблагополучних за емфізематозним карбункулом пунктах, де тварини перебувають на пасовищах понад 6 міс., їх необхідно щеплю­вати повторно.

Залежно від епізоотичних обставин дозволяється щеплювати ВРХ і овець одночасно проти емфізематозного карбункула і сибірки асоційо­ваною вакциною згідно з настановою щодо її застосування.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток) щеплення тварин проти лептоспірозу планують проводити в неблагополучних пунктах та загрозливих зонах.

Вакцинують тварин проти лептоспірозу згідно з чинними настановами по застосуванню вакцин з тими серотипами і сероварами, які виявлені під час діагностики у тварин даного господарства (населеного пункту):

— неблагополучного з лептоспірозу;

— у відгодівельних господарствах, де поголів’я комплектують без обстеження на лептоспіроз;

— де випасають тварин на пасовищах у зоні природного вогнища лептоспірозу;

— за виявлення в господарствах тварин, сироватка крові яких реа­гує в РМА.

Вакцинація запобігає захворюванню, абортам, виключає форму­вання лептоспіроносійства. Імунізація лише частини поголів’я не при­пиняє епізоотичного процесу в господарстві, оскільки постійно зали­шаються неімунізовані, сприйнятливі до лептоспірозу особини.

Тривалість імунітету у поросят і ягнят, яких вакцинували в місяч­ному віці, не перевищує 3 міс., а у телят, вакцинованих у 2-місячному віці — 6 міс.; у поросят 4—6-місячного віку, дорослих свиней і овець імунітет триває 6 міс. Після закінчення вказаного терміну тварин рева­кцинують.

Відповідно до діючої інструкції (1980), усіх тварин планують щеп­лювати проти пастерельозу упродовж року, керуючись настановами із застосування відповідних вакцин, у тих адміністративних районах, в яких на фермах або серед окремих груп тварин реєструвались випадки захворювання на пастерельоз.

Для профілактичних щеплень великої і дрібної рогатої худоби про­ти пастерельозу використовують емульсовану вакцину проти пастерельозу великої рогатої худоби, буйволів і овець.

Для вакцинації супоросних свиноматок і поросят до 2-місячного віку використовують концентровану полівалентну формолгідроокисалюмінієву вакцину проти сальмонельозу, пастерельозу і ентерококової септи­цемії поросят (СПЕ). У загрозливих щодо пастерельозу свиней госпо­дарствах застосовують емульсовану вакцину проти пастерельозу свиней.

Профілактичні щеплення телят і поросят проти сальмонельозу (1958) та колібактеріозу (1976) слід планувати в неблагополучних щодо цих за­хворювань пунктах протягом 2—3-х років після ліквідації хвороби.

Телят, одержаних від невакцинованих корів, планують щеплювати проти сальмонельозу з 8—10-денного віку двічі з інтервалом 8— 10 днів, а телят від вакцинованих корів — з 17—20-денного віку двічі з інтервалом 8—10 днів. Вагітних корів вакцинують за 50—60 днів до отелення двічі з інтервалом 8—10 днів.

Профілактичні щеплення поросят проти сальмонельзу планують з 20—30-денного віку двічі, з інтервалом 5—8 днів. Супоросних маток щеплюють на 50—60-й день порісності тричі з інтервалом 8—10 днів.

Проти колібактеріозу планують щеплення корів за 1,5—2 міс. до отелення двічі з інтервалом 10—14 днів. Телят не вакцинують, тому що у них формується колостральний імунітет. Поросят проти колібактеріозу планують щеплювати перед відлученням двічі з інтервалом 10—15 днів. Супоросних свиноматок — за 1,5—2 міс. до опоросу двічі з інтервалом 10—15 днів.

У неблагополучних і загрозливих щодо сальмонельозу водоплавної птиці господарствах, з урахуванням епізоотичного стану місцевості, дорослу племінну водоплавну птицю, від якої планується одержати інкубаційні яйця, вакцинують два рази з інтервалом 7—10 днів за 1— 1,5 міс. до початку відкладання яєць. Одержаний молодняк (гусенят, каченят) вакцинують із профілактичною метою у віці 7—10 днів.

Вівцематок вакцинують перший раз за 30 днів до окоту, другий — через 14 днів після першого щеплення.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток), хворобу Ауєскі мо­жна контролювати, використовуючи засоби специфічної профілакти­ки. Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі у неблагополучних і умовно благополучних господарствах дозволяється застосовувати як живі, так і інактивовані вакцини, у загрозливих — тільки інактивовані. Інактивованою вакциною щеплюють кнурів і свиноматок за три тижні до парування, через 7—8 днів повторюють; поросят, отриманих від ва­кцинованих свиноматок, щеплюють у 1,5—2-місячному віці, а через 7—8 днів — повторно, через 3 міс. планують провести їх ревакцина­цію. Імунітет після щеплення такою вакциною триває 9 міс. Живою вакциною щеплюють усе свинопоголів’я та молодняк з 1-денного віку.

Відповідно до діючої інструкції (див. інструкцію) профілактичні ще­плення всіх свиней проводять у неблагополучній та загрозливій зонах з ензоотичного енцефаломієліту (хвороби Тешена). Всіх свиней цієї зони беруть на суворий облік і проводять їм профілактичне щеплення вакци­нами проти цієї хвороби згідно з настановами щодо їх застосування. Для імунізації застосовують як живу, так і інактивовану вакцини. Живою культуральною вакциною щеплюють поросят з 2-місячного віку (повто­рно через 14 днів) та доросле свинопоголів’я один раз на рік.

Інактивованою вакциною щеплюють поросят і доросле поголів’я. Якщо поросят щепили до 2-місячного віку (доза 1 мл), то у 3-місячному віці потрібно щепити повторно (доза 2 мл). Імунітет після щеплення цією вакциною триває 10 міс.

Щеплення птиці проти віспидифтериту планують проводити у неблагополучних і загрозливих господарствах, у тому числі й серед птиці, що належить населенню. Вакцинують курей, індиків та фазанів. У госпо­дарствах, де було зареєстровано це захворювання, все поголів’я з 2-місячного віку вакцинують протягом двох років після його ліквідації.

Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактері­озу, пастерельозу, хвороби Марека передбачаються з урахуванням епі­зоотичної ситуації (див. інструкції у додатках).