Планування діагностичних досліджень

У першому розділі плану ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів планують діагностичні дослідження тварин різних видів на заразні захворювання. Незалежно від епізоотичної ситуації план повинен включати дослідження: коней — на сап; великої рогатої худоби — на туберкульоз, лейкоз і бруцельоз, а бугаїв-плідників ще й на кампілобактеріоз і трихомоноз; свиней — на бруцельоз та лептоспі­роз; овець і кіз — на бруцельоз; птиці — на туберкульоз та пулороз.

Незважаючи на те, що захворювання коней на сап на території Украї­ни вже давно не реєструють, проте, відповідно до чинної «Инструкции о мероприятиях против сапа» (1953), усіх сприйнятливих до сапу тварин (коней, мулів, ослів, верблюдів) за два тижні до передачі в інші господар­ства, відправлення на виставки, спортивні змагання, а також за три доби до забою на м’ясо піддають клінічному обстеженню на сап і малеїнізації. Коней, завезених у господарство, утримують у профілактичному каранти­ні, під час якого проводять їх клінічний огляд і малеїнізацію.

Усе поголів’я однокопитих тварин у господарствах різних форм власності піддають клінічному огляду на сап і малеїнізації один раз на рік (навесні).

Тварин з характерними для сапу клінічними ознаками, а також тих, що не мають клінічних ознак хвороби, але позитивно реагують на ма­леїн, визнають хворими на сап. їх негайно ізолюють і знищують разом зі шкурами (спалюванням). Лошат-сисунів від хворих на сап кобил знищують без будь-яких досліджень. Розтин трупів хворих на сап ко­ней та зняття з них шкур забороняється.

Тварин, підозрілих у зараженні, тричі з інтервалом у 15 днів дослі­джують на сап методом малеїнізації, до отримання триразових негати­вних результатів по всій групі. Клінічний огляд проводять один раз у 5 днів.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток) основними зажиттє­вими методами діагностики туберкульозу є клінічний огляд, одноразо­ва внутрішньошкірна туберкулінова проба та офтальмопроба для ко­ней. Залежно від епізоотичної ситуації, тварин досліджують дворазово внутрішньошкірною, а також очною туберкуліновою пробами.

У всіх благополучних господарствах обов’язково проводять плано­ві одноразові алергічні дослідження з метою своєчасного з’ясування епізоотичного стану щодо туберкульозу великої рогатої худоби:

— в усіх державних племінних підприємствах, племінних фермах, у приватних племінних господарствах незалежно від строків благопо­луччя маточне поголів’я (корів, бугаїв, нетелів, телиць парувального віку) два рази на рік, а весь молодняк — з 40-добового віку один раз на рік (навесні та восени — II і IV квартали);

— за благополуччя області (району) протягом чотирьох років і бі­льше досліджують усе поголів’я худоби, починаючи з 40-добового ві­ку, один раз на рік (краще у IV кварталі);

— після оздоровлення всіх господарств району перші чотири роки до­сліджують усе поголів’я ВРХ, починаючи з 40-добового віку, один раз на рік, а маточне поголів’я (корів, нетелей, теллиць парувального віку, бугаїв-плідників) — двічі на рік (навесні та восени — II і IV квартали);

— у благополучних господарствах неблагополучних районів дослі­джують на туберкульоз усе поголів’я худоби, починаючи з 40-добового віку, двічі на рік (навесні та восени — II і IV квартали);

— в усіх господарствах, що постачають молоко в дитячі та медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку, безпосередньо в торговельну мережу або для виробництва продукції, що потім експортується, все стадо досліджують з 40-денного віку алергічним методом двічі на рік, при цьому застосовують коротку стерильну голку зі скошеним назовні краєм та градуйований шприц;

— з метою своєчасного виявлення інфікованих збудником тубер­кульозу тварин, що належать громадянам, з 40-добового віку туберку­ліновою пробою один раз на рік; корів (нетелів), буйволиць, верблю­диць, самок яків алергічним методом незалежно від періоду їх вагіт­ності; овець, кіз, свиней, кобилиць, ослиць, зебувидних і хутрових зві­рів — не раніше ніж через один місяць після пологів;

— епізоотичне благополуччя поголів’я тварин відгодівельних стад і груп оцінюють за результатами патологоанатомічних досліджень і вете­ринарно-санітарної експертизи на м’ясопереробних підприємствах;

— в областях (регіонах), тваринництво яких благополучне більше 10 років, з дозволу головного державного інспектора ветеринарної ме­дицини області, за погодженням з Державним комітетом ветеринарної медицини України контроль благополуччя здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини на м’ясопереробних підприємствах за наслідками ветеринарно-санітарної експертизи.

Свиней планують досліджувати на туберкульоз у племінних госпо­дарствах (фермах, відділках, бригадах) один раз на рік — лише маточ­не поголів’я (свиноматок і кнурів).

Дослідження птиці на туберкульоз потрібно планувати у племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) один раз на рік — молодняк у 6-місячному ві­ці, який вирощують для заміни маточного поголів’я, а також птицю, що утримується більше одного року, один раз на рік.

Коней, кіз, овець, собак та хутрових звірів досліджують на туберкульоз залежно від епізоотичного стану господарства (населеного пункту). У гос­подарствах, де утримуються хутрові звірі, контроль благополуччя щодо туберкульозу здійснюють шляхом огляду тушок при забої, а також патологоанатомічними і бактеріологічними дослідженнями біоматеріалу.

Обов’язковому дослідженню на туберкульоз необхідно піддавати поголів’я тварин у карантині, яке реалізовуватимуть в інші господарс­тва або ж завезли в господарство.

У неблагополучних господарствах проводять одноразове алергічне дослідження кожні 30-45 днів.

Відповідно до діючої Інструкції (див. додаток), тварин на бруцельоз досліджують серологічним, алергічним та бактеріологічним методами.

Планові профілактичні серологічні дослідження на бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелей, телиць віком понад один рік, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, що залишилися без приплоду, овець та кіз, що належать громадянам, які проживають на території господарств чи в окремих населених пунктах, кнурів-плідників та основних свиноматок проводять в усіх господарствах один раз на рік (І або ІІ квартали).

Обов’язковому комплексному серологічному дослідженню за РБП (РА) і РЗК (РТЗК) на бруцельоз піддають тварин усіх видів у період 30-денного профілактичного карантинування, під час виведення або введення їх у господарство незалежно від його форми власності, а та­кож під час їх купівлі або продажу.

У зоні можливого занесення бруцельозу планові серологічні дослідження маточного поголів’я проводять за РБП (РА) двічі на рік — навесні та восени.

Якщо виявили тварин, які позитивно реагують, повторне дослі­дження на бруцельоз усієї групи тварин проводять через 15—20 днів серологічними методами за РБП, РА, РЗК (РТЗК) і алергічно. За по­треби використовують також кільцеву реакцію з молоком.

Корів (нетелей), буйволиць, верблюдиць досліджують незалежно від терміну вагітності; вівцематок і свиноматок — через 1—2 міс. піс­ля окоту чи опоросу.

Серологічні та алергічні дослідження на бруцельоз проводять не раніше 45 днів після останнього щеплення проти інфекційних захво­рювань, протипаразитарних та інших профілактичних ветеринарних обробок. Виявивши клінічні ознаки бруцельозу (аборти, мертвонародження, орхіти, артрити тощо), хворих тварин ізолюють і обов’язково досліджують двічі — за РБП (РА) та РЗК (РТЗК) — на бруцельоз з ін­тервалом 15—20 днів та алергічною пробою. За потреби цими самими методами досліджують інших тварин стада (ферми), а вівцепоголів’я — додатково на інфекційний епідидиміт баранів.

Коней досліджують серологічно за РБП та РЗК на бруцельоз у разі виявлення клінічних ознак хвороби (бурсит, нагноєння холки, тендова­гініт, артрит тощо), а також у разі контакту з неблагополучним пого­лів’ям тварин інших видів у бруцельозному вогнищі.

Диких тварин (лосі, кабани, козулі та інші) досліджують на бруце­льоз серологічно за РБП і РЗК та бактеріологічно — після вибіркового діагностично-ліцензійного відстрілу.

У звірівництві контроль щодо бруцельозу проводять за результата­ми бактеріологічних досліджень абортованих плодів.

Планові серологічні дослідження та клінічне обстеження на інфекцій­ний епідидиміт баранів-плідників проводять один раз на рік до паруваль­ної кампанії, а також перед формуванням отар для відгону на випасання і після повернення, під час профілактичного карантину у разі продажу пле­мінних баранів (баранчиків) чи вівцематок (ярок) або у ході міжгосподар­ського обміну. Для дослідження застосовують РТЗК або РІД.

Тварин усіх видів, які є позитивно реагуючими за дослідження на бруцельоз або у яких виникли клінічні ознаки захворювання (аборти), негайно ізолюють і здають на санітарну бойню м’ясокомбінату неза­лежно від віку, вагових кондицій та фізіологічного стану.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток) та плану (1999 р.), з метою своєчасного виявлення лептоспірозу потрібно досліджувати си­роватку крові від тварин у реакції мікроаглютинації (РМА): усіх плід­ників племпідприємств, станцій (пунктів) штучного осіменіння, пле­мінних господарств (ферм) двічі на рік, а корів — один раз на рік; свиней, велику і дрібну рогату худобу перед їх виведенням й уведен­ням (увезенням) для племінних та користувальних цілей (за винятком тварин, призначених для забою та відгодівлі) поголовно; у всіх інших випадках — за підозри на лептоспіроз.

У хворих та підозрілих у захворюванні тварин досліджують кров і сечу, а у загиблих — паренхіматозні органи. Кров беруть від усієї гру­пи, але не менш як від 50 тварин. Повторне взяття крові за необхіднос­ті проводять через 7—10 днів у тих самих тварин.

Мікроскопію сечі здійснюють безпосередньо у господарстві, не менш як від 100 тварин. Дослідження припиняють після виявлення лептоспір в одній із проб. На фермах, де утримують менше 100 тварин, досліджують все поголів’я. Мікроскопію сечі необхідно провести протягом 6—8 год, якщо температура повітря у приміщенні від 20 до 25°С, або за 10—12 год з моменту взяття проби, за температури 16—20оС. У більш віддалений час можливість виявлення лептоспір значно знижується.

Відповідно до діючої інструкції (див. додаток), дослідження на лейкоз проводять серологічним, клінічним, гематологічним, патолого-анатомічним і гістологічним методами. Основними методами зажиттє­вої діагностики лейкозу є серологічний — реакція імунодифузії (РІД) та імуноферментний аналіз (ІФА). Крім того, ІФА застосовують у бла­гополучних стадах для дослідження об’єднаної проби молока від групи тварин. Для дослідження особливо цінних тварин та для арбітражних висновків використовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).

Клініко-гематологічний, патолого-анатомічний та гістологічний методи застосовують для визначення стадії повного розвитку хвороби, морфологічної природи лейкозу в серопозитивних тварин.

Благополучним з лейкозу великої рогатої худоби є стадо, ферма, господарство, в яких за результатами серологічних досліджень у тва­рин не виявлені антитіла до вірусу лейкозу.

Серологічні дослідження тварин проводять за допомогою РІД та ІФА починаючи з 6-місячного віку. У разі потреби використовують ПЛР.

Періодичність досліджень тварин у господарствах різних форм власності та населених пунктах, які є благополучними з лейкозу 5 і бі­льше років, — один раз на рік. Бугаїв-плідників племпідприємств, ко­рів у господарствах-постачальниках молока для виготовлення продук­тів дитячого харчування, корів у племінних господарствах та тварин-продуцентів крові для біофабрик і біоцехів — через кожні 6 міс.

Тварин, завезених з племінною і господарчою метою, досліджують на лейкоз за допомогою РІД, ІФА або ПЛР: у господарстві-постачальнику — не раніше ніж за 30 днів до реалізації; у господарстві-покупцеві — у період карантинування.

За встановлення позитивного діагнозу на лейкоз, у період карантинування завезених тварин, все поголів’я, яке надійшло, повертається господарству-постачальнику (продавцю) або забивається (за його згодою).

У неблагополучних господарствах серологічні дослідження серонегативних тварин, старше 6-місячного віку, проводять систематично з інтервалом 30—45 днів. Серопозитивних тварин досліджують клініко-гематологічно протягом 15 днів після розділення стада, а надалі — один раз на рік. Тварин з гематологічними або клініко-гематологічними ознаками лейкозу, не пізніше 15 днів після їх виявлення, зда­ють на забій.

Система оздоровчих заходів залежить від застосування діагностичного методу.

Оздоровчі заходи на основі РІД:

Дослідження тварин старше 6-місячного віку проводять з інтервалом 10—30 діб до отримання негативного результату по стаду. Наступні до­слідження проводять через 30—45 діб до отримання двох поспіль негати­вних результатів. У разі виконання усіх заходів, передбачених діючою ін­струкцією, господарство оголошують благополучним. Протягом двох років після оздоровлення серологічний контроль проводять щокварталу.

Оздоровчі заходи на основі ІФА:

Дослідження тварин старше 6-місячного віку проводять через 30—45 діб до отримання підряд двох негативних результатів. За умови виконання інших заходів, передбачених діючою інструкцією, господарство оголо­шують благополучним. Протягом двох років після оздоровлення сероло­гічний контроль проводять через кожні 6 міс.

Оздоровчі заходи із застосуванням РІД та ІФА:

Проводять дослідження тварин старше 6-місячного віку в РІД. Після ізоляції РІД—позитивних тварин за 10 діб, РІД-негативних тварин дослі­джують в ІФА через 30—45 діб до отримання підряд двох негативних результатів. Хворих тварин у всіх господарствах незалежно від форм влас­ності та підпорядкування, як виняток, утримують і експлуатують в окремому приміщенні, стаді, фермі не довше двох років. Молодняк, отри­маний від таких тварин, можна використовувати для ремонту стада за умови негативного двократного результату з інтервалом 30—45 діб.

Діагностичні дослідження ВРХ на кампілобактеріоз (вібріоз) прово­дяться згідно з «Временной инструкцией о мероприятиях по диагностике, профилактике и ликвидации вибриоза крупного рогатого скота» (1971) та тими доповненнями, що внесені у 1976 році.

Дослідженню на вібріоз піддають бугаїв-плідників на станціях штуч­ного осіменіння, у племінних господарствах та в період місячного карантинування завезених у господарства для племінних або виробничих ці­лей — один раз на 6 міс. триразово з інтервалом у 10 днів.

На трихомоноз, згідно з діючою інструкцією (1971), досліджують бугаїв-плідників, корів, телиць парувального віку, які надходять у господар­ства (племстанції). Дослідження проводять через кожні 10 днів тричі, один раз на квартал.

Діагностичні дослідження норок на алеутську хворобу (АХ) планують проводити згідно з «Инструкцией по профилактике и ликвидации заболе­вания норок алеутской болезнью» (1985).

У благополучних господарствах профілактика АХ Грунтується на су­ворому дотриманні правил ввезення норок, вибіркового і планового до­слідження проб сироватки крові в РІЕОФ, виконанні загальних ветерина­рно-санітарних і господарських заходів.

Ввезення норок у благополучні господарства допускається лише з благополучних господарств після дослідження сироватки крові в РІЕ-ОФ та отримання негативних результатів.

Завезених норок утримують у профілактичному карантині 30 днів і досліджують в РІЕОФ. За від’ємних результатів РІЕОФ всіх клінічно здорових звірів переводять на ферму.

Для контролю епізоотичної ситуації у благополучних господарствах проводять дослідження сироватки крові підозрілих щодо захворювання та загиблих норок, а також тих, що мають продавати для розведення.

Відповідно до діючої інструкції (1985) та доповнень до неї (1986) серологічні дослідження птиці на пулороз-тиф планують і проводять, застосовуючи крово-крапельну реакцію непрямої гемаглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним або крово-крапельної реакції аглютинації (ККРА) з кольоровими діагностикумами відповідно до чинних наста­нов щодо їхнього застосування.

Дослідження птиці на пулороз-тиф за допомогою ККРНГА плану­ють у птахівничих господарствах під час комплектування стада, за мі­сяць до збирання яєць для інкубації, а надалі 1 раз у квартал. У господарствах, які реалізують інкубаційні яйця і добових курчат та індичат, серологічні дослідження птиці на пулороз-тиф перший раз проводять: курчат у віці 50—55 днів; індичат — у віці 45—50 днів.

У неблагополучних щодо пулорозу-тифу господарствах (фермах, відділках) всю птицю маточного стада (курей з 5-місячного віку, інди­чок з 9—10-місячного віку) досліджують щомісяця, з інтервалом 14 днів, до одержання дворазового негативного результату. Птицю, яку завозять у господарство, піддають серологічному дослідженню на пулороз-тиф у період карантинування.

Щоб уникнути неспецифічних реакцій, за 14 днів до проведення серологічних досліджень птиці припиняють згодовувати антибіотики і хіміотерапевтичні препарати, а також за 2—3 дні виключають із раціо­ну риб’ячий жир і не менше як за 4 години припиняють згодовування кормів.

Відповідно до «Инструкции о мероприятиях по предупреждению и ликвидации заболевания животных гельминтозами» (1981) спеціалісти ветеринарної медицини повинні не рідше 2-х разів на рік вибірково обстежувати гельмінтокопроскопічними методами 10—20 % від зага­льного поголів’я тварин, враховуючи наявність гельмінтів у процесі розтину загиблих або забитих на м’ясо тварин.

Усіх домашніх і диких тварин, що надходять у господарство, необ­хідно піддавати профілактичному карантинуванню упродовж 30 днів і гельмінтокопроскопічним дослідженням на наявність гельмінтів. У випадку ураження тварин гельмінтами проводять поголовну дегельмі­нтизацію та контролюють ефективність її проведення.

Діагностичні дослідження на хвороби бджіл (гнильцеві, акарапідоз, вароатоз та інші) планують у IV та І кварталах року. Отримавши пози­тивні результати досліджень проводять обробки, передбачені інструк­цією (1984) конкретно під час кожного захворювання.