НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЛАНУВАННЯ У ВЕТЕРИНАРНІЙ СПРАВІ

Усі плани ветеринарних заходів повинні бути науково обґрунтова­ними. Розробляти їх потрібно з урахуванням епізоотичного та ветери­нарно-санітарного стану господарства (місцевості), особливостей перебігу хвороб, біології їх збудників, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Планування та термін проведення ветеринарних заходів мають від­повідати об’єктивним закономірностям перебігу хвороби в тій чи ін­шій природно-кліматичній зоні. Тому органи ветеринарної медицини ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особ­ливості (стаціонарність господарства щодо заразних хвороб тварин) і визначають найбільш відповідні заходи та оптимальні терміни їх ви­конання. У благополучних господарствах планові заходи мають пере­важно профілактичний характер, а в неблагополучних — вимушені, оздоровчі, які спрямовані на ліквідацію хвороби.

Плануючи ветеринарні заходи на наступний календарний термін, важливо критично проаналізувати результати аналогічних заходів за минулий рік. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні звертати увагу на ефективність засобів і способів здійснення тих чи інших захо­дів. Засоби і методи, що забезпечують високий профілактичний або лі­кувальний ефект, необхідно ширше застосовувати у ветеринарній практиці. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні систематично слідкувати за розвитком ветеринарної науки, науково-технічного про­гресу з різних спеціальних дисциплін, володіти даними ветеринарної статистики. Складаючи плани, слід вибирати найбільш економічні ме­тоди проведення запланованих заходів, аби за невеликих затрат коштів і праці отримати високий економічний ефект від проведеної роботи.

Отже, всі плани ветеринарних заходів потрібно розробляти з ура­хуванням епізоотичного та ветеринарно-санітарного стану господарст­ва, особливостей перебігу захворювань, біології збудників та їх приро­дної вогнищевості.