<<
>>

Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин

Додаток 6

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Голови Державного департаменту ветеринар-ної медицини України № 142 від 21 грудня 2004 р.

ІНСТРУКЦІЯ

щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин

1.

Загальні положення. Хламідіоз — небезпечна контагіозна інфе­кційна хвороба сільськогосподарських, домашніх та диких тварин. За­хворювання розповсюджується в багатьох країнах світу, а також в Україні. Збудник хвороби — облігатний внутрішньоклітинний мікро­організм, який відносять до дрібних бактерій родини Chlamydiaceae, що поділяється на два роди: Chlamydia та Chlamydophila. До роду Chlamydia належать такі види: Chl. trachomatis, Chl. suis, Chl. muridarum. Рід Chlamydophila об’єднує шість видів: Chl. psittaci, Chl. pneumoniae, Chl. pecorum, Chl. caviae, Chl. felis, Chl. abortus. На хламідіоз хворіють усі сільськогосподарські тварини, а також собаки, коти, хутрові звірі, лабораторні тварини (кролі, морські свинки, білі миші, щури) і дикі тварини. Сприйнятливою до збудника хламідіозу тварин, особливо до Chl. psittaci, є людина. Окрім того, у людей реєструють свої специфічні захворювання: трахома, венерична лімфогранульома, хламідійна пневмонія, урогенітальний хламідіоз. Особливо небезпеч­ний хламідіоз для вагітних жінок. Хламідії чутливі до дії ультрафіоле­тових променів та нагрівання. За температури 60оС вони гинуть упро­довж 30 хв, за кип’ятіння — протягом 5 хв 70о етиловий спирт інактивує хламідії протягом 2—10 хв. Із дезінфекційних засобів ефек­тивними є 4 %-ний розчин їдкого натру, 2 %о-ний розчин ксилонафту, нафталізолу, парасоду, лізолу, хлорного вапна і 5 %-ний розчин креоліну за двогодинної експозиції і норми витрат 1 л на 1 м2 площі. З но­вих засобів найбільшу антихламідійну активність проявляє метафор (0,5 %), естостерил (0,1 %), мастистерил (0,1 %), ніртан, мийні дезін­фекційні засоби — ДЕМП, 2 %о-на кальцинована сода, 2 %о-ний хлора­мін.
Хламідії чутливі до антибіотиків з групи тетрациклінів, макролідів, тилану, препаратів хінолонового і фторхінолонового рядів. Джерелом збудника хламідіозу є хворі тварини та хламідієносії. Збуд­ник хвороби у значній кількості виділяється в зовнішнє середовище під час абортів, ендометритів, ентеритів, а також з молоком, спермою, сечею та екскрементами. У глибоко замороженій спермі (-196°С) хламідії не гинуть упродовж багатьох років, у висохлій підстилці чи гної тваринницьких приміщень вони зберігають патогенність декілька місяців. Племінні тварини (хламідієносії) та контамінована збудником сперма самців-плідників є основним джерелом занесення збудника хламідіозу в благополучні стада та причиною повторних спалахів хво­роби в оздоровлених господарствах. Розповсюдженню захворювання та рецидивам спалахів у стаціонарно неблагополучних господарствах сприяє сумісне утримання різних статево-вікових груп, здорових і хво­рих тварин, постійне поповнення окремих груп худоби або отар овець ремонтним молодняком, недотримання вимог щодо загальних ветери­нарно-санітарних правил до проведення дезінфекції. Інкубаційний пе­ріод триває від 5—7 днів до 2—3 міс., в окремих тварин до року. Пе­ребіг хвороби у тварин може бути гострий, хронічний або латентний, що залежить від багатьох факторів, насамперед від вірулентності та токсикогенності епізоотичних штамів хламідій, статево-вікової чутли­вості та фізіологічного стану тварин, зниження індивідуальної чи гру­пової резистентності під впливом порушення зоогігієнічних вимог утримання та годівлі тварин або стресових ситуацій (переохолоджен­ня, перегрівання, збільшення концентрації аміаку або вологості в пові­трі приміщень тощо). Клінічно захворювання у тварин проявляється: у вагітних самиць — плацентитом, абортом, затриманням посліду, наро­дженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, який гине або від­стає у розвитку. Окрім того, реєструють ендометрити, цервіцити, вагі­ніти, продовження строку сервіс-періоду, безпліддя; у самців-плідників — переважно безсимптомно або клінічно — орхітом, урет­ритом, баланопоститом, простатитом, передміхуровим везикулітом, зниженням якості сперми, безпліддям; у молодняку (різного віку) — кон’юнктивітом, кератокон’юнктивітом, бронхопневмонією, гастроен­теритом, поліартритом, менінгоенцефалітом та загибеллю тварин.
Хламідіоз (орнітоз) у птиці різних видів (качки, кури, голуби, папуги, канарки та інші) проявляється в септичній, легеневій та кишковій фо­рмах, а також безсимптомним носійством і виділенням збудника в зов­нішнє середовище. Синатропна птиця (голуби, граки та ін.) може бути резервуаром збудника хламідіозу, небезпечним для сільськогосподар­ських тварин і людей. У разі первинного спалаху хвороби інфекційний і епізоотичний процеси перебігають гостро (масові пневмонії, аборти, мертвонародження у 10—40 %, затримання посліду — у 20—50 % тва­рин). Надалі хвороба набуває хронічного та латентного перебігу з пе­ріодами загострення та затухання епізоотичного процесу й клінічного прояву. У неблагополучних господарствах латентну форму хламідіозу виявляють у 10—60 % тварин різних статево-вікових груп за серологі­чних досліджень, зокрема в реакції зв’язування комплементу. Особли­ву епізоотичну небезпеку в розповсюдженні хламідіозу набуває серопозитивний племмолодняк, бугаї-плідники за комплектування станцій (центрів) штучного осіменіння. Велика рогата худоба може заражатися від хворих на хламідіоз овець, свиней, коней, собак, птиці, а також бу­ти джерелом збудника інфекції для них, тобто існує міжвидова переда­ча збудника. Хламідійні інфекції тварин нерідко проходять у змішаній формі у вигляді пневмоентеритів, в етіології яких, окрім хламідій, мо­жуть брати участь збудники ПГ-3, ІРТ, АВ, ВД, PC, пастерели, Е. coli, стрепто-, стафіло- і пневмококи, клебсієли, протей, патогенні гриби, а також інші мікроорганізми.

2. Діагностика хламідіозу. 2.1. Лабораторну діагностику хламідіо­зу у тварин проводять відповідно до Настанови з лабораторної діагно­стики хламідіозів сільськогосподарських тварин, затвердженої Голо­вним управлінням ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України від 29.03.95. 2.2. Діагноз на хламідіоз установлюється ком­плексно з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хво­роби, патолого-анатомічних змін і результатів лабораторних дослі­джень.

2.3. Для дослідження в лабораторію надсилають: а) стерильно відібраний патологічний матеріал: від тварин, що загинули або виму­шено забиті, — шматочки легенів, печінки, селезінки, лімфатичні вуз­ли, сім’яники, передміхурові залози; від тварин, що абортували, — шматочки плаценти, сичуг і паренхіматозні органи абортплода або ці­лий абортований плід, вагінально-маточний секрет, ексудат з грудної або черевної порожнини плода; б) проби еякуляту (не менше 1 мл) або замороженої сперми (не менше 4 гранул); в) зскрібки з кон’юнктиви, слизової оболонки генітальних органів; г) сироватку крові (у кількості 2—3 мл). Патологічний матеріал відбирають не пізніше ніж через 2 год після загибелі, забою або аборту в стерильні флакони, які герметично закривають. Флакони з патматеріалом транспортують у термосі з льо­дом, заморожену сперму — в контейнері з рідким азотом у день відбо­ру матеріалу, але не пізніше ніж через 24 год після відбору. Матеріал доставляють у лабораторію з дотриманням заходів, які попереджають поширення збудника інфекції. Кров від підозрілих у захворюванні тва­рин беруть двічі з інтервалом 2—4 тижні. 2.4. У лабораторіях ветери­нарної медицини діагноз установлюють із застосуванням таких мето­дів: ізоляція хламідій на курячих ембріонах, лабораторних тваринах, культурах клітин із наступною ідентифікацією в реакції імунофлуоресценції (РІФ), імуноферментним методом (ІФА), полімеразно-ланцюговою реакцією (ПЛР); виявлення антигену хламідій в патологі­чному матеріалі та спермі за допомогою РІФ, ІФА, ПЛР; виявлення хламідій методами світлової мікроскопії з подальшою ідентифікацією в РІФ; — виявлення ДНК хламідій у патматеріалі, спермі, зскрібках із кон’юнктиви та слизових оболонок генітальних органів за допомогою ПЛР; виявлення зростання титрів антитіл до хламідій у сироватках крові методами РЗК, РИГА, ІФА під час дослідження парних сирова­ток крові з інтервалом 2—4 тижні. 2.5. Діагноз на хламідіоз вважають установленим за одержання позитивних результатів в одному з нижченаведених випадків: хламідії виділені з патматеріалу або сперми на курячих ембріонах, лабораторних тваринах, у культурах клітин та іде­нтифіковані в РІФ, ІФА, ПЛР; виявлений антиген хламідій методами ІФА, РІФ; хламідії виявлені за допомогою ПЛР.
2.6. Виявлення антитіл у сироватках крові в титрах 1:5, 1:10 і вище є підставою для підозри на хламідійну інфекцію. Для остаточного діагнозу необхідно проводити дослідження згідно з пунктом 2.4.

3. Заходи щодо попередження хвороби. 3.1. Заходи попередження хламідіозу проводять згідно з щорічно розробленими протиепізоотичними планами на рівні районів, областей, країни. 3.2. У планах протиепізоотичних заходів передбачають обсяги лабораторних досліджень, визначають ступінь ураженості хламідіозом тварин різних видів, особ­ливо в племінних господарствах та племоб’єднаннях. 3.3. Тварини, що завезені в господарства, держпідприємства, на станції штучного осіменіння, у період перебування на карантині підлягають серологічному дослідженню на хламідіоз. 3.4. Плідників племінних підприємств та господарств усіх форм власності досліджують на хламідіоз серологіч­но двічі на рік. 3.5. Забороняється комплектування таких господарств бугаями-плідниками, які вакциновані проти хламідіозу. 3.6. Щеплених протихламідійними вакцинами тварин серологічно не досліджують. 3.7. Ие допускають сумісного утримання тварин різних видів, обме­жують контакт з домашніми та синантропними птахами. 3.8. У господарстві постійно організовують заходи щодо знищення гризунів та ек­топаразитів. 3.9. Працівники тваринницьких та забійних підприємств повинні суворо дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни. 3.10. У разі виникнення підозри на хламідіоз (аборти, мертвонародження, орхіти, зниження якості сперми у плідни­ків, безпліддя та інше) оперативно проводять уточнення діагнозу з ви­користанням епізоотологічного та лабораторних методів досліджень.

4. Заходи щодо ліквідації захворювання. 4.1. У разі встановлення діагнозу хламідіозу Головний державний інспектор ветмедицини ра­йону проводить епізоотологічне розслідування спалаху захворювання і разом з керівництвом та спеціалістами ветмедицини господарства (власником худоби) визначає об’єкт (господарство, ферму, фермерське чи селянське подвір’я) та межу неблагополуччя, розробляє комплекс­ний план заходів щодо ліквідації захворювання і подає його районній (міській) держадміністрації для затвердження та прийняття рішення щодо введення карантинних обмежень.

За умов обмежень забороняються: увезення та вивезення тварин, за винятком відправки поголів’я на санітарну бойню для забою; перегрупування тварин без дозволу лі­каря ветеринарної медицини; забій тварин у господарстві на тваринни­цьких фермах; вільне парування тварин, отримання сперми від хворих плідників; реалізація сперми, яка була отримана від плідників до за­хворювання без дослідження на контамінацію хламідіями. 4.2. У не­благополучному господарстві проводять клінічний огляд тварин. Хво­рих тварин ізолюють та піддають лікуванню і після видужання вакцинують. Клінічно здорових тварин вакцинують згідно з Настано­вою із застосування вакцини. 4.3. Лікування хворих тварин проводять антибіотиками тетрациклінового ряду за умови підтримання терапев­тичної концентрації тетрацикліну в організмі протягом 21 доби. Мож­ливе застосування інших препаратів, до яких чутливі хламідії, згідно з Настанов з їх застосування. 4.4. Вакцинації піддають усіх клінічно здорових телят, корів, нетелей, бугаїв-плідників, які перебувають на території, неблагополучній щодо хламідіозу. 4.5. Реалізацію племінно­го молодняку з оздоровленого господарства здійснюють з дозволу Го­ловного державного інспектора ветеринарної медицини району через 4 міс. після останньої вакцинації. 4.6. Бугаїв-плідників, хворих на хламідіоз, здають на забій, а одержану від них сперму додатково дослі­джують на наявність хламідій ретроспективно з інтервалом три місяці до одержання негативного результату. Сперму, контаміновану хламі­діями, знищують. 4.7. Молоко від корів неблагополучного щодо хла­мідіозу господарства пастеризують за 70оС протягом 30 хв. Молоко від клінічно хворих корів кип’ятять протягом 5 хв і використовують для годівлі тварин. 4.8. У період неблагополуччя проводять планову дезін­фекцію приміщень, а також після кожного аборту або передчасних по­логів місця, де виник аборт. Абортовані плоди, плодові оболонки, тру­пи своєчасно збирають у вологонепроникну тару і знезаражують. Гній, підстилку складають у бурти і знезаражують біотермічним методом. 4.9. Для дезінфекції приміщень і предметів догляду за тваринами за­стосовують: гарячий 80оС 3 %о-ний або холодний 20оС 4 %о-ний розчи­ни їдкого натру, 4 %-ний розчин формаліну, 3 %-ний розчин феносмоліну, розчин хлорного вапна з умістом 3 %-ного активного хлору. Посудину Дьюара для збереження сперми чистять і дезінфікують 0,4— 0,5 %-ним розчином естостерилу впродовж 40 хв. Для дезінфекції рук обслуговуючого персоналу використовують 0,5 %-ний розчин хлора­міну, 2 %-ний розчин двовуглекислої соди. Спецодяг і взуття знезара­жують у параформаліновій камері. 4.10. Забій хворих тварин прово­дять на санбойні. 4.11. Оцінку м’яса, субпродуктів, знезараження шкур, одержаних від тварин, хворих хламідіозом, проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринар­но-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерс­тва аграрної політики України від 07.06.2002 № 28 (z0524-02) та зареє­строваними в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 року № 524/6812. 4.12. Обслуговуючий персонал забезпечують спецодягом, мийними та дезінфекційними засобами, з ним проводять роз’яснювальну роботу щодо додержання правил особистої гігієни. 4.13. Обмеження з неблагополучного пункту знімають через 30 діб пі­сля виведення або видужання хворих тварин і проведення завершаль­них ветеринарно-санітарних заходів.

<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010

Еще по теме Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин:

  1. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин