Інструкція з профілактики та ліквідації репродуктивно-респіраторного синдрому свиней
Додаток 11
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України № 77 від 31.07.07 р.
ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та ліквідації репродуктивно-респіраторного синдрому свиней
1.
Загальні положення. 1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання свиней на репродуктивно-респіраторний синдром, ветеринарно-санітарних заходів у разі прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від репродуктивно-респіраторного синдрому, використання продукції свинарства, одержаної у неблагополучних господарствах щодо репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, та є обов’язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності й відомчого підпорядкування, фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у сфері свинарства. 1.2. Репродуктивно-респіраторний синдром свиней (далі — РРСС) (синоніми — «синє вухо», епізоотичний аборт свиней) — контагіозна хвороба, яка характеризується масовими абортами у свиноматок на останній стадії супоросності, передчасними або пізньостроковими опоросами, народженням нежиттєздатного приплоду, а також супроводжується ознаками ураження респіраторних органів поросят. 1.3. Збудником хвороби є РНК-геномний вірус, роде Arterivirus, родини Arteriviridae, діаметром 45—65 нм. 1.4. До репродуктивно-респіраторного синдрому свиней сприйнятливими є свині всіх вікових категорій та порід. 1.5. Джерелом збудника захворювання є хворі тварини й такі, що перехворіли і є носіями вірусу. Основними шляхами передачі збудника є: безпосередній контакт інтактних свиней з інфікованими, згодовування знезаражених продуктів та сировини, отриманих від хворих тварин, інфіковані предмети догляду за тваринами, корми, транспортні засоби, гризуни, які мешкають на фермі. Установлена можливість аерогенного шляху передачі збудника на значні відстані. 1.6. Інкубаційний період захворювання триває від 4—7 до 35 діб. 1.7. Захворювання проходить у гострій, хронічній, субклінічній та латентній формах. За гострої форми у свиней реєструють пригнічення, відмову від корму, короткочасне підвищення температури тіла до 40,5—41°С, масові аборти у свиноматок на останньому етапі супоросності (90—110 днів), передчасні або пізні опороси, народження мертвих, іноді муміфікованих плодів, масове народження нежиттєздатних поросят. Тривалість опоросу у хворих свиноматок значно подовжується, у такому разі знижується інтенсивність супоросної діяльності. Ці ознаки притаманні 85—100 % хворих свиноматок. У частини новонароджених поросят відмічають недорозвиненість нижньої щелепи, куполоподібність голови, інші вади розвитку організму. У межах одного гнізда від хворих свиноматок можуть бути як мертві та муміфіковані плоди, так і живі, нормально розвинуті поросята, більшість з яких все-таки гине протягом першого тижня життя. У поросят, що народилися від хворих свиноматок, виявляють кон’юнктивіти, набряки та запалення повік. У поросят, що перебувають у неблагополучних щодо РРСС господарствах, відзначають тяжкий перебіг респіраторних хвороб різної етіології. Хронічна форма захворювання супроводжується втратою апетиту, також кон’юнктивітами, запаленням повік, що часто призводить до кератитів та втрати зору. За хронічної форми у тварин спостерігають ураження органів дихання поліетіологічним комплексом збудників. У кнурів хвороба перебігає з ознаками пригнічення, імпотенції, значним погіршенням якості сперми. Зазвичай хвороба проходить у вигляді епізоотій у різні пори року, особливо у період опоросів. Не в усіх тварин захворювання на РРСС може клінічно проявитися, але часто відмічають масове безпліддя свиноматок, що перехворіли раніше. Відмінною особливістю РРСС є те, що найчастіше хвороба не перебігає у вигляді моноінфекції, а в асоціації з іншими інфекціями (хвороба Ауєскі, парвовірусна та ентеровірусна інфекції, грип свиней, лептоспіроз, мікоплазмоз, хвороба Глессера, актинобацилярна плевропневмонія тощо).2. Діагностика захворювання свиней на РРСС. 2.1. Діагноз на репродуктивно-респіраторний синдром свиней встановлюють на підставі епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних, анамнестичних даних з обов’язковим лабораторним дослідженням сироваток крові. Диференціальну діагностику проводять щодо лептоспірозу свиней, хвороби Ауєскі, грипу свиней, хламідіозу, парвовірусної інфекції та інших інфекційних і незаразних патологій, що перебігають з ознаками ураження органів репродукції та респіраторних органів. 2.2. Для лабораторних досліджень відбирають проби крові або внутрішніх органів (легені, середостінні лімфатичні вузли тощо), ексудат грудної порожнини від декількох абортованих плодів або вимушено забитих нежиттєздатних новонароджених поросят (віком 1—3 доби). Зразки біологічного матеріалу (вагою 10—15 г) уміщують у стерильні флакони, герметично закривають їх гумовими пробками, кладуть у поліетиленовий пакет, у термос з льодом та запечатують. 2.3. Для виявлення антитіл до РРСС у лабораторію ветеринарної медицини доставляють сироватки крові від декількох тварин (2—5 мл). Для проведення комплексного серологічного скринінгу епізоотичного стану щодо цього захворювання слід провести дослідження парних сироваток крові від якомога більше технологічних груп свиней (супоросні та холості свиноматки, кнурі, поросята різного віку). У супровідній записці детально описують патологію, епізоотичні показники та інші допоміжні відомості. Проби біологічного матеріалу для лабораторних досліджень направляють у державні та уповноважені лабораторії ветеринарної медицини. 2.4. Наявність антитіл у невакцинованих тварин свідчить про циркуляцію збудника захворювання серед свинопоголів’я, а отримання позитивних результатів методом полімеразно-ланцюгової реакції (далі — ПЛР) підтверджує це.
3. Профілактика РРСС. 3.1. Для профілактики захворювання свиней на РРСС керівники та спеціалісти господарств незалежно від форми власності зобов’язані чітко виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для свинарських господарств, СНіП та іншими нормативними актами.
3.2. Слід організовувати захист господарства від занесення цієї інфекції та її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами. Для цього необхідно: дотримуватися чинних ветеринарно-санітарних і технологічних правил утримання тварин; вживати заходів з охорони господарства (ферми) від занесення збудника хвороби; комплектувати господарства (ферми) здоровими тваринами з благополучних щодо РРСС господарств; не допускати до згодовування свиням харчових і боєнських відходів без попередньої термічної обробки.4. Заходи у разі підозри на захворювання свиней на РРСС.
4.1. Благополучним щодо РРСС вважають регіон, населений пункт, господарство, ферму, двір, у яких під час проведення клінічних обстежень, розтину трупів не виявляють характерних для РРСС змін, а за лабораторних досліджень сироватки крові не знаходять антитіл до збудника цього захворювання або його к-ДНК методом ПЛР. 4.2. У разі виникнення підозри щодо захворювання свиней на РРСС у господарстві (відділенні, фермі, дворі) до встановлення діагнозу вводять карантинні обмеження, за яких забороняється будь-який рух поголів’я.
4.3. Керівник господарства (власник тварини) та головний ветеринарний спеціаліст господарства, або лікар ветеринарної медицини, що здійснює свою діяльність за ліцензією і обслуговує населений пункт, у якому виникла підозра, зобов’язані терміново повідомити про цей випадок Головного державного інспектора ветеринарної медицини району та вжити необхідних заходів щодо недопущення розповсюдження хвороби. 4.4. Головний державний інспектор ветеринарної медицини району у разі отримання інформації щодо підозри на захворювання свиней на РРСС зобов’язаний: терміново з’ясувати епізоотичну обстановку, визначити можливі границі епізоотичного вогнища, наявність інфекційних об’єктів, а також можливі шляхи занесення та розповсюдження збудника захворювання, та вжити відповідні заходи для його попередження; забезпечити відбір необхідного патологічного матеріалу і доставку його для проведення лабораторних досліджень.
4.5. Обмеження з неблагополучного щодо РРСС господарства (відділення, ферми, двору) знімають через 60 діб після останнього виділення хворих тварин і проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів, передбачених цією інструкцією, заключної дезінфекції, дератизації.5. Заходи щодо ліквідації РРСС. 5.1. У разі підтвердження діагнозу та встановлення захворювання свиней на РРСС господарство (відділення, ферму, двір) оголошують у встановленому порядку неблагополучними і вводять карантинні обмеження, за яких забороняються: переміщення свиней із неблагополучних приміщень у межах господарства (відділення, ферми, двору), за винятком вивезення тварин на м’ясо-переробне підприємство, згідно з пунктом 5.7 цієї Інструкції; забій і перегрупування свиней у господарстві без дозволу фахівців ветеринарної медицини; вивезення сперми кнурів за межі неблагополучного пункту; виїзд транспорту без проведення ветеринарно-санітарної обробки (дезінфекції). 5.2. М’ясо та інші продукти забою свиней переробляють на варені сорти ковбаси або консерви. За неможливості перероблення м’яса на зазначені вироби його знезаражують проварюванням протягом 3 год. Реалізація м’яса в сирому вигляді забороняється.
5.3. Кістки, кров і субпродукти другої категорії (ноги, шлунки, кишки), а також боєнські відходи переробляють на м’ясо-кісткове борошно. За неможливості приготування м’ясо-кісткового борошна зазначену сировину переварюють протягом 3 год під контролем спеціаліста ветеринарної медицини і надалі використовують у корм птиці. 5.4. Виявлені під час забою туші з крововиливами або дегенеративними змінами в м’язах, внутрішніх органах, на шкірі направляють разом із внутрішніми органами для переробки на м’ясо-кісткове борошно або переварюють згідно з пунктом 5.3 цієї Інструкції. 5.5. Шкуру піддають знезараженню, як зазначено в настанові з дезінфекції сировини тваринного походження для підприємств з її виготовлення, зберігання і обробки. Щетину дезінфікують 2,5 %-ним розчином формаліну. 5.6.
Абортовані плоди, нежиттєздатний приплід, а також плаценти піддають термічній обробці або спалюють. 5.7. Свиней або продукти їх забою доставляють на м’ясопереробне підприємство на спеціально обладнаному автотранспорті. Транспорт, на якому перевозяться тварини, очищають, дезінфікують 2,5 %-ним розчином формаліну. Спецодяг і взуття обробляють у пароформалінових камерах. 5.8. Приміщення, верстати, предмети догляду, технологічне обладнання і транспортні засоби, що використовуються на неблагополучны фермі (у дворі), дезінфікують 5 %-ним розчином хлораміну, 3 %о-ним гарячим розчином їдкого натрію щодня і після звільнення приміщень. 5.9. На території неблагополучного пункту незалежно від того, залишилися там хворі свині чи були забиті, проводять дератизацію. 5.10. Лікування хворих свиней на РРСС не розроблено. Враховуючи, що збудник РРСС зумовлює в організмі імунодепресивний стан, хворих тварин піддають симптоматичному лікуванню для запобігання ускладнень вторинними інфекціями. 5.11. Обґрунтованим є застосування специфічних засобів імунопрофілактики проти РРСС. Дозволяється застосування живих або інактивованих вакцин, які в установленому порядку зареєстровані в Україні.6. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу в неблагополучних господарствах. 6.1. ПрУ ході проведення карантинних, санаційних заходів у неблагополучних щодо РРСС господарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов’язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки. Обслуговуючий персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування: додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни. 6.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють. 6.3. Особи, що працюють із деззасобами, повинні чітко дотримуватися правил особистої гігієни. Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а за контакту з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками. 6.4. В аптечках першої допомоги мають бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку. 6.5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки слід вимити теплою водою з милом.