<<
>>

Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України № 4 від 25 січня 2000 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней

1.

Загальні положення. 1.1. Ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней — інфекційна хвороба, збудником якої є ентеровірус. Хвороба характеризується гострим перебігом з ураженням центральної нервової системи і супроводжується розладом координації руху, судо­мним скороченням різних груп м’язів тулуба, гіперестезією (підвище­ною больовою чутливістю) шкіри, прогресувальними парезами та па­ралічами кінцівок. До вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней сприйнятливі тільки домашні та дикі свині, переважно віком від 2 до 10 міс. Вірус стійкий до дії дезінфекційних речовин і тривалий час зберігається в зовнішньому середовищі. У замороженому стані він може зберігатися роками, а в засоленому м’ясі, гної та інфікованому приміщенні — 6—8 тижнів. Джерелом інфекції є клінічно і латентно хворі, а також перехворілі на ензоотичний енцефаломієліт свині (віру­соносії). Вірусоносійство зберігається до одного року. Із організму хворих та перехворілих тварин вірус виділяється з секретами і екскре­тами (в основному — з калом, сечею, слиною та носовими виділення­ми). Вірус переноситься, переважно з незнезараженим м’ясом неконтрольованого подвірного забою вірусоносіїв та хворих на ензоотичний енцефаломієліт свиней, відходами боєнь та їдалень, механічно — лю­дьми, тваринами, зокрема, гризунами. Зараження здорових тварин проходить як за сумісного утримання з хворими свиньми та вірусоно­сіями, так і за ізольованого (подвірного) утримання через інфіковані корм, воду, предмети догляду, а також обслугою. 1.2. Діагноз на ензо­отичний енцефаломієліт свиней установлюється на підставі епізоото­логічних, клінічних та патолого-анатомічних даних з урахуванням ре­зультатів лабораторних досліджень (виявлення та ідентифікація вірусу в реакціях нейтралізації й імунофлуоресценції, дослідження сироватки крові хворих та перехворілих тварин з метою виявлення специфічних антитіл, за потреби проводиться біологічна проба з дозволу Державно­го департаменту ветеринарної медицини).
У разі встановлення діагнозу слід виключити хворобу Ауєскі, сказ, класичну чуму свиней, лісте­ріоз, а також отруєння, у тому числі кухонною сіллю і соланіном. 1.3. Для лабораторної діагностики у державну лабораторію ветеринарної медицини направляють матеріал від загиблих та вимушено забитих тварин з клінічними ознаками парезів і паралічу (шматочки мозочку, довгастого мозку та поперекової частини спинного мозку розміром 1— 2 см). Матеріал поміщають у пробірки з 30 %о-ним гліцерином на бу­ферному розчині або в порожні пробірки і в термосі з льодом надсилають для дослідження у лабораторію. Для ретроспективної діагности­ки направляють сироватки крові свиней: хворих, перехворілих та тих, які контактували з ними.

2. Заходи щодо профілактики ензоотичного енцефаломієліту свиней. 2.1. З метою попередження занесення до господарства вірусу ензоотичного енцефаломієліту свиней рекомендується дотримува­тись на фермах, комплексах, у господарствах приватної власності режиму закритих підприємств, які передбачають обмеження допуску на їх територію сторонніх осіб, а також ретельний ветеринарний на­гляд за станом тварин, які утримуються, а також за тими, що ввозять­ся в господарство. У такому разі необхідно: а) комплектувати свино­ферми тваринами тільки із благополучних за інфекційними хворобами господарств; б) всі свині, які надходять у господарство, підлягають карантинуванню протягом 30 діб. Тварин, що пройшли карантин, переводять в основне стадо тільки з дозволу і під наглядом головного лікаря ветеринарної медицини господарства; в) обгороди­ти свиноферми, вхід на їх територію обслуги дозволяти тільки через санпропускники (профілактичний режим дії); г) не дозволяти: госпо­дарських зв’язків із неблагополучними щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней господарствами та населеними пунктами; вводу на територію свиноферм колективних господарств тих свиней, які на­лежать населенню, а в господарства приватної власності — тварин невідомого походження; заїзд на територію свиноферм транспорту, що не пов’язаний з їх обслуговуванням; використання в корм свиням незнезаражених відходів — харчових, кухонних та з бойні.

2.2. Гро­мадяни, які мають в особистому користуванні свиней, зобов’язані за­куповувати їх тільки в благополучних стосовно заразних хвороб сви­ней господарствах чи населених пунктах. 2.3. Керівники господарств зобов’язані забезпечити високу ветеринарно-санітарну культуру на фермах, годівлю свиней доброякісними кормами за відповідними но­рмами. 2.4. Всіх свиней, які перебувають у неблагополучній або за­грозливій щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней зоні незалежно від їх належності беруть на суворий облік і проводять профілактичне щеплення вакцинами проти цієї хвороби згідно з настановами з їх застосування.

3. Заходи з ліквідації ензоотичного енцефаломієліту свиней.

3.1. У разі виникнення підозри на захворювання свиней на ензоотич­ний енцефаломієліт фахівець ветеринарної медицини, який обслуговує господарство, населений пункт, зобов’язаний терміново сповістити про це головного державного інспектора ветеринарної медицини райо­ну (міста) і до його прибуття разом з керівником господарства або вла­сником тварини, де виявлено захворювання, організувати проведення таких заходів: а) ізолювати хворих і підозрілих на захворювання сви­ней та забезпечити для них окремі приміщення, окремий догляд, окре­мий інвентар, узяти на облік усіх свиней, які перебувають на фермі і в населеному пункті; б) заборонити доступ на територію свиноферм і в приміщення свинарників сторонніх осіб, перервати виробничий зв’язок між свинарниками, фермами та зв’язок між дворами; в) припи­нити вивезення із господарства та ввезення в нього свиней, вивезення кормів, обладнання й інвентарю, м’яса, інших продуктів та сировини, одержаних від забою свиней, а також — переміщення свинопоголів’я усередині ферми, двору, свинарника, за винятком переведення хворих і підозрілих у захворюванні тварин в ізолятори; г) не допускати виїзду за межі господарства (свиноферми) транспорту будь-якого виду без дезобробки та виходу людей і тварин. 3.2. Головний державний інспе­ктор ветеринарної медицини району (міста) у разі одержання повідом­лення про підозру на захворювання свиней на ензоотичний енцефаломієліт зобов’язаний терміново прибути на місце, разом з фахівцем ветеринарної медицини господарства (дільниці) вжити заходів зі вста­новлення діагнозу і недопущення поширення хвороби.

З цією метою: а) проводять у господарстві епізоотологічний аналіз; б) уточнюють епізоотичний стан за ензоотичним енцефаломієлітом та іншими хворо­бами свиней у навколишніх господарствах і населених пунктах; в) проводять клінічний огляд з термометрією свинопоголів’я, звертаючи особливу увагу на характер температурної реакції у тварин у різних стадіях захворювання; г) терміново направляють відібраний, як указа­но у пункті 1.3, патологічний матеріал до державної лабораторії вете­ринарної медицини для досліджень. 3.3. Після встановлення діагнозу на ензоотичний енцефаломієліт свиней головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста): а) терміново надсилає повід­омлення про це в районну адміністрацію, виконком міської ради, ви­щий орган ветеринарної медицини, головним державним інспекторам ветеринарної медицини сусідніх районів, а також керівникам і фахів­цям ветеринарної медицини тих господарств (підприємств), яким про­давали свиней із цього господарства (ферми, двору) в останні 40 діб до появи клінічних ознак хвороби, для вжиття відповідних заходів; б) не­гайно представляє у районну адміністрацію, виконком міської ради відповідні матеріали для оголошення населеного пункту, господарства або окремого двору неблагополучним за ензоотичним енцефаломієлітом свиней і встановлення карантинних обмежень. Одночасно голо­вний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) ра­зом з керівником і лікарем ветеринарної медицини, який обслуговує господарство (населений пункт), розробляє план заходів із ліквідації захворювання свиней на ензоотичний енцефаломієліт. 3.4. Районна адміністрація, виконком міської ради за поданням головного держав­ного інспектора ветеринарної медицини району (міста) виносить рі­шення щодо встановлення карантинних обмежень у неблагополучному щодо ензоотичного енцефаломієліту пункті (фермі, господарстві, окремих дворах громадян або населеному пункті). У рішенні вказують межі неблагополучного пункту і загрозливої зони, визначають основні заходи з ліквідації хвороби у вогнищі та з профілактики її в загрозли­вій зоні.
3.5. Карантинними обмеженнями забороняють: а) вивіз із не­благополучного пункту та ввезення в нього свиней, вивіз із господарс­тва (населеного пункту) свинини сирою та інших продуктів і сировини, одержаних від забою свиней, а також кормів; б) перегрупу­вання свинопоголів’я у межах господарства (ферми) без погодження зі спеціалістами ветеринарної медицини господарства; в) забій свиней без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста); г) відправлення посилок з карантинованих населених пунктів із м’ясними продуктами зі свинини; ґ) відвідування неблагополучної ферми особами, які не зайняті обслуговуванням тварин; д) виїзд із ферми будь-якого виду транспорту без санітарної його оброб­ки, а також вихід людей у спецодязі і спецвзутті; е) продаж на ринках свиней із неблагополучного щодо ензоотичного енцефаломієліту сви­ней населеного пункту, господарства (ферми), а також у сирому вигля­ді свинини й інших продуктів забою свиней. 3.6. У неблагополучному стосовно ензоотичного енцефаломієліту свиней господарстві (фермі), а також у неблагополучних з цієї хвороби дворах громадян проводять механічне очищення приміщень і станків з наступним їх дезінфікуван­ням через кожні 5 діб, до проведення остаточної дезінфекції перед зняттям карантинних обмежень. Дезінфекції підлягають також пред­мети догляду за тваринами, обладнання та транспортні засоби, які пе­ребувають у вогнищі інфекції. Для дезінфекції застосовують 2 %о-ний розчин формальдегіду, 3 %-ний гарячий розчин їдкого натру, розчин гіпохлориту натрію або освітлений розчин хлорного вапна, що містять 3 % активного хлору. Розчини застосовують із розрахунку 1 літр на 1 м2 площі тваринницького приміщення за експозиції 3—4 год. Одноча­сно проводять дератизацію та дезінсекцію приміщень. Для знезара­ження робочого, санітарного одягу і взуття працівників ферми (насе­леного пункту) обладнують параформалінову камеру. 3.7. У разі проведення заходів з ліквідації захворювання свиней на ензоотичний енцефаломієліт ураховують виробничий напрям господарства і ступінь ураженості поголів’я.
3.7.1. У відгодівельних, підсобних господарствах доцільно провести забій усіх свиней, як указано в пункті 3.8. 3.7.2. У репродуктивних господарствах, племзаводах, господарствах, у яких забій усього поголів’я неблагополучно! ферми недоцільний, а також у дворах громадян неблагополучного населеного пункту проводять що­денно клінічний огляд і термометрію свиней, забивають усіх хворих та підозрілих у захворюванні на ензоотичний енцефаломієліт свиней, а також — тварин, що відстають у розвитку. Усіх інших свиней у неблагополучних і загрозливих щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней господарствах (фермах) і населених пунктах вакцинують проти цієї хвороби вакцинами, згідно з настановами з їх застосування. 3.8. Забій хворих (підозрілих на захворювання) свиней проводять на санітарній бойні або на загальному конвейєрі м’ясокомбінату в окрему зміну, а також на спеціально обладнаних забійних пунктах (площадках) господарств з дозволу обласного управління державної ветеринарної меди­цини, з дотриманням правил, які запобігають поширенню вірусу. По­двірний забій свиней дозволяють у кожному окремому випадку з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини ра­йону (міста) під наглядом лікаря державної установи ветеринарної ме­дицини. 3.8.1. Свиней для забою або продукти їх забою для переробки доставляють на м’ясокомбінат автотранспортом, кузови в якому пови­нні бути зі щільним дном, що не пропускає рідини. Під час перевезен­ня не дозволяється робити зупинки у населених пунктах, а також — дорізати свиней. У ветсвідоцтві (форма № 1) слід вказати, що свині хворі або підозрілі в захворюванні на ензоотичний енцефаломієліт. Автомашини під час виїзду з господарства (свиноферми), а також із території м’ясокомбінату ретельно очищають і дезінфікують 2 %о-ним розчином формальдегіду або 3 %-ним гарячим розчином їдкого натру. Спецодяг та взуття осіб, які працюють під час завантаження та розван­таження, а також обслуговують свиней у дорозі, дезінфікують згідно з чинною інструкцією з дезінфекції. Використане у разі забою тварин обладнання після закінчення роботи ретельно дезінфікують 5 %о-ним розчином хлораміну або 3 %-ним гарячим розчином їдкого натру. Ма­лоцінний дерев’яний інвентар спалюють. Забійні пункти (площадки) очищають і дезінфікують 3 %-ним розчином їдкого натру після кожно­го випадку забою таких свиней. 3.8.2. Туші й усі субпродукти, одержа­ні від забою хворих та підозрілих у захворюванні і зараженні на ензоотичниий енцефаломієліт свиней, випускати у сирому вигляді забороняється. М’ясо, сало і субпродукти переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, консерви (крім маринадів) або направляють на проварювання згідно з чинними Правилами ветеринарного огляду за­бійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів. Допускається використання голів, ніг і хвостів для виготов­лення зельцю та холодцю з контролем за дотриманням технологічних режимів їх виготовлення та дотриманням контролю за технологією. Кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, шлунки, сечові міху­ри, стравоходи, копита переробляють на м’ясо-кісткове борошно. Шкуру з тварин не знімають, а обпалюють або ошпарюють. Допуска­ється на м’ясокомбінаті зняття шкур, що підлягають знезараженню згідно з чинною настановою з дезінфекції сировини тваринного похо­дження. За наявності виснаженості або інших змін у м’язах тушу з усі­ма внутрішніми органами бракують і направляють на технічну утилі­зацію чи спалюють. 3.9. Трупи свиней, загиблих від ензоотичного енцефаломієліту свиней, спалюють. За наявності заводу з виготовлен­ня м’ясо-кісткового борошна трупи переробляють на м’ясо-кісткове борошно під контролем служби державної ветеринарної медицини.

4. Зняття карантинних обмежень. 4.1. Карантинні обмеження з неблагополучних щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней госпо­дарств (ферми, двору, населеного пункту) знімають за поданням голо­вного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) по завершенні 40 днів від дня останнього видужання, загибелі або виму­шеного забою хворих тварин і за умови проведення всіх ветеринарно-санітарних заходів, передбачених цією інструкцією. 4.2. Якщо в небла­гополучному щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней господарстві було забите все наявне там поголів’я свиней, то карантинні обмеження з такого господарства знімають після проведення в ньому, відповідно, ветеринарно-санітарних заходів та дезінфекції. Завезення здорового поголів’я свиней у таке господарство допускається тільки з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міс­та). Свиней щеплюють з профілактичною метою проти ензоотичного енцефаломієліту і протягом 6 міс. ведуть за ними ветеринарний на­гляд. 4.3. Перед зняттям карантину керівники господарств, громадя­ни — власники тварин зобов’язані за вказівкою фахівців ветеринарної медицини забезпечити ретельне очищення приміщення, в якому утри­мувалися свині, а також території навколо нього від гною, проведення санітарного ремонту приміщень і остаточної дезінфекції, яку здійсню­ють дворазово деззасобами, вказаними в пункті 3.6. Гній знезаражують 5 %-ним розчином формаліну або 3 %-ним розчином їдкого натру з поверхні після буртування його в спеціально відведених місцях. 4.4. В оздоровлених від ензоотичного енцефаломієліту господарствах (фер­мах, дворах), населених пунктах протягом 2-х років проводять щеп­лення свиней вакцинами проти цієї хвороби згідно з настановами з їх застосування. 4.5. Після зняття з господарства (ферми), населеного пункту карантинних обмежень, встановлених у зв’язку з неблагополуччям щодо ензоотичного енцефаломієліту свиней, уводяться такі обмеження відносно поголів’я свиней, яке залишається в господарстві (населеному пункті): а) забороняється протягом 6 міс. вивозити в інші господарства для відтворення і відгодівлі свиней, а також змішувати їх з хворими і неімунними тваринами; б) протягом 6 міс. після зняття ка­рантинних обмежень забій свиней проводять окремою партією на спеціально виділеному м’ясокомбінаті в межах цієї області. У ветеринар­ному свідоцтві при цьому вказують дату зняття карантинних обмежень з господарства (ферми). М’ясо, сало і субпродукти, одержані від таких свиней, використовують для виготовлення варених, варено-копчених ковбас або консервів (крім маринадів) за встановлених технологічних режимів. Кістки, кров, головний та спинний мозок, кишки, сечові мі­хури, стравоходи, копита переробляють на м’ясо-кісткове борошно. Кишки та сечові міхури можна використати як оболонку під час виго­товлення варених ковбасних виробів після дезінфекції 0,5 %о-ним роз­чином формальдегіду протягом однієї години з наступним промиван­ням водою. Шкури знезаражують так, як указано в підпункті 3.8.2 цієї інструкції; в) протягом 2-х років після зняття карантинних обмежень зі свинарських господарств реалізацію свиней і продуктів забою прово­дити після одержання негативних результатів лабораторних дослі­джень на вірусоносійство вірусу ензоотичного енцефаломієліту сви­ней. 5. Обов’язки і відповідальність керівників господарств, фермерів, громадян — власників тварин, ветеринарних працівників 5.1. Керівни­ки господарств (підприємств), фермери, громадяни — власники тварин відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» зо­бов’язані забезпечити проведення передбачених цією інструкцією ор­ганізаційно-господарських, спеціальних заходів із запобігання захво­рюванню свиней на ензоотичний енцефаломієліт, а також — з ліквідації вогнища хвороби у разі її виникнення. 5.2. Фахівці держав­ної мережі ветеринарної медицини районів, міст, установ, організацій і підприємств проводять своєчасну діагностику хвороби і розроблення заходів з профілактики та її ліквідації, а також організовують їх вико­нання на місцях. 5.3. Спеціалісти управлінь державної ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя зобов’язані здійснювати постійне керівництво і контроль за виконанням заходів з профілактики та ліквідації ензоотичного енцефаломієліту свиней у го­сподарствах (підприємствах) і населених пунктах, інформувати про стан цієї роботи місцеву державну адміністрацію, господарські і орга­ни ветеринарної медицини. 5.4. Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог що­до ензоотичного енцефаломієліту свиней несуть відповідальність згід­но з чинним законодавством України.

<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010

Еще по теме Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней:

  1. Планування профілактичних щеплень
  2. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней