Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів

Додаток 8

ЗАТВЕРДЖЕНО наказ Державного комітету ветеринарної медицини України № 4 від 30 січня 2008 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів

1.

Хвороба Ауєскі (псевдосказ) — вірусне захворювання з характер­ними ознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних шляхів і легенів, порушенням функцій відтворення у свиноматок, а також су­проводжується, у тварин деяких видів, сильним свербінням та розчісу­ванням. Збудник — альфагерпесвірус, інфікує ссавців усіх видів, крім людини та більшості приматів. Свині є резервуаром вірусу хвороби Ауєскі, а також основним джерелом збудника цієї інфекції, оскільки в гострий період захворювання свині виділяють в навколишнє середо­вище величезну кількість вірусу, а свині, що перехворіли на хворобу Ауєскі, стають латентно інфікованими вірусоносіями. 1.2. Діагностика хвороби Ауєскі базується на лабораторних дослідженнях, які включа­ють виділення вірусу або виявлення специфічних фрагментів його де­зоксирибонуклеїнової кислоти (далі — ДНК), а також визначення серологічної відповіді у тварин. За допомогою серологічної діагностики здійснюють виявлення інфікованих і латентно інфікованих тварин, оскільки після їх інфікування утворюються вірус-специфічні антитіла, що зберігаються в крові тварин протягом багатьох років.

2. Основні положення й поняття. 2.1. Діагноз на хворобу Ауєскі встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів лабораторних досліджень. Лабораторну діагностику хвороби Ауєскі здійснюють шляхом виявлення збу­дника (ізоляція вірусу, виявлення специфічних ділянок ДНК вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (далі — ПЛР) або за допомогою виявлення серологічної відповіді у тварин (вірус-специфічних антитіл). 2.2. Для виявлення збудника в лабораторію ветерина­рної медицини надсилають труп тварини або патологічний матеріал (голову шматочки головного й довгастого мозку, мигдалин, легенів, печінки селезінки), що повинен бути свіжим, без ознак аутолізу. 2.3. Виділення збудника і його наступну ідентифікацію здійснюють в чут­ливій культурі клітин за допомогою реакції нейтралізації зі специфіч­ною сироваткою крові або за допомогою інших серологічних реакцій відповідно до настанов по їх застосуванню. 2.4. В лабораторіях, що не обладнані для роботи з культурами клітин, проводять біопробу на кро­лях, заражають їх суспензією патологічного матеріалу. За наявності ві­русу в зразках заражені тварини через 2—5 діб захворюють. Кролі проявляють занепокоєння, часто з’являється свербіння й розчісування на місці введення, потім вони гинуть. Загибель кроликів може насту­пити й без будь-яких видимих ознак. Позитивний результат виділення вірусу є підтвердженням хвороби Ауєскі, однак негативний результат не гарантує відсутність інфекції. 2.5. Діагностика хвороби Ауєскі за допомогою виділення збудника із тканин тварин є прийнятною тільки в гострій фазі інфекції за постмортального дослідження або під час прояву клінічних ознак у тварин і іноді (дуже рідко) у період реактивації вірусу з латентного стану. 2.6. Для діагностики латентної інфекції потрібні інші методики виявлення вірусу і серологічні тести. ПЛР, що дозволяє виявити специфічні ділянки вірусної ДНК, є більш швидким методом, ніж виділення вірусу. Результат шляхом ПЛР можна одержа­ти за один день. Проте через сам характер тесту необхідно дотримува­тись безлічі запобіжних заходів, щоб уникнути засмічення зразків сторонніми ДНК із попередніх тестів або загального засмічення в лабораторії. Це може обмежити цінність тестів для багатьох лаборато­рій, призвести до одержання хибно позитивних результатів, отже, да­ний метод не може бути рекомендований для повсякденної постановки діагнозу, хоча існують способи запобігання засміченню ДНК. 2.7. З метою виконання програм викорінення хвороби Ауєскі, в яких необ­хідне проведення широкомасштабних діагностичних досліджень, для виявлення інфікованих і латентно інфікованих тварин, у тому числі ви­значення статусу поголів’я в господарстві та регіоні, використовують серологічні методи виявлення вірус-специфічних антитіл у сироватці крові тварин. 2.8. За допомогою реакції РН визначають рівень нейтра­лізуючих антитіл до вірусу хвороби Ауєскі в сироватці крові хворих і перехворілих тварин. Проте РН не дає можливості відрізнити інфіко­ваних тварин від вакцинованих і може бути використана тільки для дослідження проб від невакцинованого поголів’я свиней. 2.9. В широкомасштабних дослідженнях для виявлення специфічних антитіл за­стосовують тест-системи (далі — ІФА): «ІФА gE-ВХА», «ІФА gB-ВХА» або IDEXX HerdChek(R) PRV gB Antibody Test Kit, IDEXX HerdChek(R) PRVgI/gE Antibody Test Kit. З них тест-системи «ІФА gE- ВХА» та IDEXX HerdChek(R) PRV gI/gE Antibody Test Kit є дискримінуючими, тобто за їхньою допомогою так само розрізняють інфікова­них і латентно інфікованих тварин серед вакцинованих при викорис­танні відповідної маркованої gE-негативної вакцини проти хвороби Ауєскі. Досліджуваний матеріал в ІФА використовують як сироватки крові тварин або як м’ясний сік. Чутливість ІФА вища, ніж чутливість pH. Тест-системи ІФА дозволяють швидко обробляти велику кількість досліджуваних зразків. Дослідження можуть бути автоматизованими, а їх результати можуть аналізуватися за допомогою спеціальних комп’ютерних програм.

3. Виявлення інфікованих тварин. 3.1. З метою виявлення інфі­кованих (латентно інфікованих) вірусом хвороби Ауєскі свиней у невакцинованому стаді можуть застосовуватися різні серологічні тести (РН або тест-системи ІФА, зазначені у розділі 2 цієї Інструкції) відпо­відно до настанови щодо їх застосування. Якщо в сироватці крові невакцинованих тварин виявлені антитіла до вірусу одним із серологіч­них методів, їх вважають інфікованими. 3.2. Виявлення інфікованих (латентно інфікованих) тварин у вакцинованому маркованою gE-негативною вакциною стаді здійснюють за допомогою дискримінуючих тестів, що дозволяють специфічно виявляти антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі. Якщо в сироватці крові свиней, що ва­кциновані gE-негативною вакциною, виявлені антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі, їх вважають інфікованими.

4. Специфічна профілактика. 4.1. Хворобу Ауєскі можна контро­лювати, використовуючи засоби специфічної профілактики — живі та інактивовані вакцини. Для цього застосовують різні марковані вакци­ни, в яких вірусною сировиною є вакцинні штами з природними або штучними генетичними делеціями в ДНК. Таким чином, у вірусі, що використовується для виготовлення цих вакцин, відсутній специфіч­ний глікопротеїн, наприклад глікопротеїн gE(g1). Такі вакцини мають переваги над звичайними вірусними вакцинами, оскільки їх використання дає можливість в подальшому відрізнити природно інфікованих тварин від вакци­нованих, шляхом порівняння антитіл. У інфікованих тварин будуть виявлятися антитіла до глікопротеїну gE, а у вакцинованих неінфікованих тварин антитіла до глікопротеїну-маркера будуть відсутні. Тому в країнах, де ставиться мета викорінення хвороби Ауєскі, застосування немаркованих вакцин не рекомендовано. Доведена зда­тність штамів вірусу хвороби Ауєскі до рекомбінації. Одночасне введення двох вакцинних штамів в організм тварини може привести до їх рекомбінації з утворенням нових варіантів вірусу, у тому чис­лі вірулентних. Тому на одній території необхідно застосовувати живі вакцини тільки з одного й того самого штаму вірусу. 4.2. Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні дозволяється застосовувати тільки зареєстровані марковані £Д(§-1)-негативні вак­цини проти хвороби Ауєскі: інактивовану — «Адівак» і живі — «Адівак+» і «Аускіпра-Gy». Живі марковані вакцини «Адівак+» і «Аускіпра-GA6> виготовляються зі штаму «Bartha А61». Застосу­вання інших вакцин, не зареєстрованих в Україні, заборонено. В одному господарстві дозволяється спільне застосування зазначених живих та інактивованої вакцин. Вакцини використовують відповід­но до настанов щодо їх застосування. При виконанні програми ви­корінення хвороби Ауєскі в господарствах проводять масові вакци­нації всього поголів’я три—чотири рази на рік або застосовують інші схеми профілактики, розроблені індивідуально спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лі­карями ветеринарної медицини, після детального вивчення епізоо­тичної ситуації в них.

5. Статус господарств. 5.1. Неблагополучним господарством вва­жають те, в якому встановлено захворювання тварин на хворобу Ауєскі. 5.2. Умовно благополучним або умовно вільним від вірусу хвороби Ауєскі господарство стає через місяць після припинення захворювання та вилучення з господарства або ізоляції для подальшої відгодівлі та забою всіх перехворілих та інфікованих (латентно інфікованих) тва­рин, а також поросят із свинарників-маточників, в яких було захворю­вання; свиноматок, під якими хворіли поросята-сисуни; а також пого­лів’я, що знаходиться на відгодівлі у період захворювання; після проведення санітарного ремонту приміщень і комплексу ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів. 5.3. Умовно благополучним та­кож вважається господарство, в якому виявлені латентно інфіковані тварини без прояву клінічних ознак захворювання. 5.4. Благополучним або вільним від вірусу хвороби Ауєскі вважається господарство, в якому протягом року після припинення вакцинації проти хвороби Ауєскі одержували здоровий приплід, а дворазове обстеження з інтерва­лом у шість місяців всього ремонтного й призначеного для репродукції поголів’я та вибіркове обстеження інших груп тварин (до 5 % пого­лів’я) не виявило інфікованих свиней. 5.5. Загрозливі господарства — ті, що безпосередньо межують, або мають господарсько-транспортні зв’язки, або знаходяться на відстані менше трьох кілометрів від неблагополучних господарств.

6. Заходи щодо профілактики хвороби Ауєскі. 6.1. З метою убез­печення господарств від занесення хвороби Ауєскі керівники госпо­дарств та інших підприємств і організацій, громадяни — власники тва­рин, фахівці ветеринарної медицини зобов’язані додержуватися таких вимог: 6.1.1. Комплектування благополучного стада проводити тільки з благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств; усіх тварин, які надходять в господарство, слід витримувати в профілактичному каран­тині під ветеринарним наглядом протягом 30 днів, перевіряти їх на відсутність інфікованих серологічним методом. 6.1.2. Під час імпорт­них поставок племінних свиней, що призначені для репродукції, заво­зити тварин тільки з невакцинованих проти хвороби Ауєскі стад за на­явності міжнародного ветеринарного сертифіката, що засвідчує такі дані: в поголів’ї, де перебували свині протягом 12 місяців до дня від­правки, не було клінічних ознак хвороби Ауєскі; свині були ізольовані в господарстві, що їх поставляє, за 30 днів до відправки на карантинну станцію і були обстежені за допомогою лабораторно-діагностичних тестів на наявність вірусу хвороби Ауєскі з негативними результатами і були визнані здоровими; через 21 день утримання на карантинній станції ще раз пройшли лабораторно-діагностичне тестування на наяв­ність вірусу хвороби Ауєскі з негативними результатами. 6.2. За допо­могою серологічних методів досліджувати всіх кнурів-плідників один раз на чотири місяці. Не допускати продаж сперми, отриманої від ін­фікованих кнурів. 6.3. Постійно вести боротьбу з гризунами на терито­рії господарства. 6.4. Не допускати присутності бродячих собак та кі­шок на території господарства. 6.5. Не допускати згодовування в непровареному вигляді свиням, хутровим звірам, собакам та кішкам м’яса й субпродуктів, що отримані від вимушено забитих тварин, а та­кож непроварених відходів боєнь, їдалень та кухонь. Хутровим звірам, окрім зазначеного, не варто згодовувати непроварені субпродукти, отримані від забою свиней.

7. Заходи за підозри на хворобу Ауєскі. 7.1. У разі виявлення у тварин ознак, що викликають підозру на хворобу Ауєскі, керівники го­сподарств, власники тварин повинні терміново повідомити лікаря ве­теринарної медицини й до його прибуття провести такі заходи: ізолю­вати захворілих тварин у разі захворювання поросят-сисунів; ізолювати весь помет разом з маткою неблагополучного гнізда, а при захворюванні поросят, які відлучені від свиноматки, — весь гурт; про­вести механічну очистку та дезінфекцію станків, де знаходилися за­хворілі тварини, а також дезінфекцію дезінфікуючими засобами, до­зволеними для застосування в Україні; не допускати сторонніх осіб на територію та в приміщення неблагополучної ферми, призупинити гос­подарські контакти цієї ферми з іншими фермами. У випадку загибелі тварин їх трупи зберігати на холоді в закритому ящику до прибуття лікаря ветеринарної медицини. 7.2. Лікар ветеринарної медицини, отри­мавши повідомлення про захворювання тварин, зобов’язаний: 7.2.1. Встановити попередній діагноз і для його уточнення надіслати патоло­гічний матеріал в лабораторію ветеринарної медицини. 7.2.2. З’ясувати причини виникнення захворювання, джерела й шляхи занесення інфе­кції, уточнити епізоотичний стан господарства та організувати заходи для запобігання розповсюдженню хвороби, повідомити про виникнен­ня захворювання головного державного інспектора ветеринарної ме­дицини району (міста).

8. Заходи щодо ліквідації хвороби Ауєскі в неблагополучних го­сподарствах. 8.1. У разі встановлення в господарстві хвороби Ауєскі головний державний інспектор ветеринарної медицини району подає до місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії відпові­дні матеріали на введення карантинних обмежень в неблагополучному пункті і проведення заходів по ліквідації хвороби, сповіщає управління ветеринарної медицини в області та головного державного санітарного лікаря відповідного району (міста). За підозри на виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, але не є особливо небезпечною і потребує запровадження карантину (карантинних обмежень), відповідний голо­вний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпоря­дження про запровадження карантину тварин. Розпорядження відпові­дного головного державного інспектора ветеринарної медицини про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин діє до при­йняття рішення про запровадження карантину (карантинних обме­жень) тварин місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією, але не довше ніж 72 години. 8.2. За умовами карантинних обмежень у разі хвороби Ауєскі забороняється: вводити й ввозити в неблагополучний пункт, виводити та вивозити з нього тварин; перево­дити (перегруповувати) тварин всередині неблагополучної ферми, а також випасати, поїти та утримувати хворих тварин разом із здорови­ми; вивозити з господарства шкіри, овчину, шкурки без попереднього їх знезараження, а також концентровані, соковиті корми і об’ємний фураж (сіно, солома), що заготовлені та зберігаються на території неблагополучних господарств. Ці корми використовують на місці; вхо­дити в приміщення, де утримуються хворі та підозрілі на захворюван­ня тварини, особам, що не мають відношення до утримання цих тварин; зважувати та проводити татуювання тварин. 8.3. У неблагопо­лучному щодо хвороби Ауєскі господарстві виконують такі заходи: проводять клінічний огляд усього поголів’я тварин з вибірковою їх термометрією; хворих тварин із характерними клінічними ознаками забивають і утилізують, а всіх клінічно здорових тварин щеплюють вакциною проти хвороби Ауєскі у відповідності до настанови щодо її застосування. За сумісного утримання на одній території тварин декі­лькох видів під час появи хвороби вакцинується все поголів’я, яке зна­ходиться на неблагополучий фермі; проводять очищення та періодич­ну дезінфекцію приміщення й предметів догляду. Для дезінфекції за­стосовують 2—3 %-ний гарячий розчин їдкого лугу, або 20 %-ну суспензію свіжогашеного вапна, 0,25 %о-ний розчин віроциду методом спрея (волога дезінфекція), або 750 мл препарату на 4 л води на 1000 куб.м методом гарячого туману для заключної дезінфекції, або інші деззасоби, дозволені для застосування в Україні, у відповідності до на­станови по їх застосуванню; знищують гризунів у приміщеннях, а на території ферм і господарства — бродячих собак і кішок; щоденно ви­возять гній та підстилку з приміщень у гноєсховище для біотермічного знезараження. Гнойову рідину знешкоджують хлорним вапном, яке вносять в гнойові ями з розрахунку 12 кг на 1 куб.м рідоти; м’ясо вимушено забитих тварин використовують із дотриманням вимог, перед­бачених Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ве­теринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної меди­цини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 N 28 (z0524-02), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за N 524/6812; шкіри та овчину у відповідності до «Инструкции по де­зинфекции сырья животного происхождения и предприятий по его за­готовке, хранению и обработке», затвердженої головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 27.12.79, з ви­мушено забитих та загиблих тварин знезаражують у відповідності до настанови по дезінфекції сировини тваринного походження; трупи тварин спалюють або піддають утилізації.

9. Заходи щодо викорінення хвороби Ауєскі в свинарських госпо­дарствах. 9.1. У неблагополучних свинарських господарствах, крім зазначених у розділі 6 цієї Інструкції, виконують такі заходи: 9.1.1. Організовують годівлю тварин усіх вікових груп тільки у станках. Годівниці після кожної годівлі очищають і дезінфікують з наступним ретельним промиванням водою; 9.1.2. Клінічно здорове поголів’я всіх вікових груп, включаючи поросят 2—3-денного віку, імунізують живою або інактивованою вакциною проти хвороби Ауєскі відповід­но до настанов щодо їх застосування. 9.1.3. Для виявлення інфікова­них тварин у комплексі з вакцинами застосовують дискримінуючі тест-системи. З цією метою обов’язково досліджують всіх тварин ре­монтного стада, свиноматок, кнурів-плідників. Ці дослідження слід проводити через 1—2 міс. після вакцинації. Через 3 міс. проводять повторне дослідження неінфікованих тварин, а надалі — кожні 6 міс.

9.1.4. Усіх тварин, що перехворіли або інфіковані, поросят із свинарників-маточників, де було зареєстроване захворювання, свиноматок, під якими хворіли поросята-сисуни, а також поголів’я, що знаходить­ся на відгодівлі, видаляють із стада або утримують ізольовано від неінфікованого основного стада, відгодовують та здають на забій.

9.1.5. У неблагополучних свинарниках після видалення всіх тварин і проведення дезінфекції знімають і спалюють дерев’яну підлогу, інші предмети, а верхній шар ґрунту знезаражують і вивозять. 9.1.6. Тери­торію навколо свинарників обробляють 20 %о-ною суспензією свіжогашеного вапна або 1 %-ним розчином віроциду й переорюють (двічі, з інтервалом 5—6 днів). Дезінфекцію автотранспорту проводять 1 %-ним розчином віроциду методом спрея. Карантинні обмеження з не­благополучного щодо хвороби Ауєскі свинарського господарства знімають через один місяць після припинення захворювання і вида­лення з нього всіх тварин, що вказані в пункті 9.1.4 цієї Інструкції, або їх ізольованого утримання з метою відгодівлі та забою, а також після попереднього проведення санітарного ремонту приміщень і комплексу ветеринарно-санітарних та профілактичних заходів. Тако­му господарству надають статус умовно благополучного. 9.2. В умо­вно благополучних господарствах регулярно проводять клінічне спо­стереження тварин. Всіх тварин ремонтного стада, свиноматок, кнурів-плідників обов’язково обстежують один раз на 6 міс. з метою виявлення інфікованих. Також проводять вибіркові дослідження тва­рин з інших груп. Інфікованих тварин видаляють із стада або утри­мують ізольовано, відгодовують і здають на забій. В умовно благо­получних господарствах забороняється сумісно утримувати в одному приміщенні тварин ремонтного стада, свиноматок і хряків-плідників разом із поголів’ям, що призначене для відгодівлі. Проводять поточ­ну дезінфекцію приміщень 0,1 %-ним розчином віроциду методом холодного туману, а території — 1 %о-ним розчином віроциду мето­дом спрея. Вакцинацію тварин здійснюють відповідно до схеми, роз­робленої індивідуально спеціалістами ветеринарної медицини після детального вивчення епізоотичної ситуації у господарстві і регіоні. Вакцинацію всього поголів’я, а також тварин, що вперше ввозять в господарство, продовжують до повного звільнення стада від інфіко­ваних тварин. Це повинно бути підтверджено негативними результа­тами двох серологічних досліджень з інтервалом 6 міс. Забороняєть­ся вивіз свиней для репродукції з умовно благополучних господарств. Дозволяється вивіз свиней з товарною метою в госпо­дарства, що проводять профілактичну вакцинацію проти хвороби Ауєскі. В таких випадках перед відправкою тварин витримують протя­гом 30 днів на карантині. Під час карантину всі тварини повинні залишатись клінічно здоровими, а результати досліджень на вияв­лення інфікованих тварин мають бути негативними. 9.3. З метою ко­нтролю за епізоотичною ситуацією щодо хвороби Ауєскі в благопо­лучних господарствах дослідження по виявленню інфікованих тварин проводять один раз у 12 міс. Для цього вибірково досліджу­ють сироватки крові від тварин з різних вікових груп (до 5 % пого­лів’я). У разі виявлення інфікованих свиней без прояву клінічних ознак захворювання господарство вважають умовно благополучним. У такому господарстві проводять заходи, як вказано в пункті 9.2 цієї Інструкції. 9.4. У загрозливих господарствах проводять вибіркові до­слідження тварин з різних груп (до 20 %) з метою виявлення інфіко­ваних. Якщо інфіковані тварини виявлені, то проводять заходи від­повідно до пункту 9.2 або 9.3 цієї Інструкції. Рішення по застосуванню вакцинації поголів’я в таких господарствах приймають індивідуально після детального вивчення епізоотичної ситуації. 9.5. Для запобігання розповсюдженню інфекції й викорінення хвороби Ауєскі здійснюють епізоотологічний моніторинг щодо хвороби Ауєскі, при цьому проводять: облік неблагополучних, колишніх неблагополучних та загрозливих щодо хвороби Ауєскі господарств за останні 10 років; контроль за проведенням оздоровчих заходів у неблагополучних і загрозливих щодо хвороби Ауєскі господарствах і за відповідним блокуванням їх зв’язків з неблагополучними господарс­твами; контроль за пересуванням свиней на відповідній території, за карантинними заходами та дослідженнями на наявність латентних форм хвороби Ауєскі; здійснення заходів по забезпеченню регіона­льних потреб у профілактичних і діагностичних препаратах щодо хвороби Ауєскі, засобах для дезінфекції та дератизації; здійснення заходів по забезпеченню санітарного забою і відповідного санітарно­го стану на м’ясопереробних, комбікормових підприємствах (підпри­ємствах (об’єднаннях) з племінної справи у тваринництві); контроль за епізоотичною ситуацією щодо хвороби Ауєскі в Україні; визна­чення стратегії боротьби в Україні з хворобою Ауєскі; вивчення епі­зоотичної ситуації щодо хвороби Ауєскі в іноземних державах, у то­му числі тих, які поставляють в Україну племінних свиней; організацію і контроль за виробництвом профілактичних і діагности­чних препаратів, необхідних для проведення заходів по ліквідації хвороби Ауєскі в Україні.

10. Заходи щодо оздоровлення господарств великої та дрібної рогатої худоби. 10.1. У неблагополучних щодо хвороби Ауєскі гос­подарствах великої та дрібної рогатої худоби проводять заходи, за­значені в розділах 8 і 9 цієї Інструкції. 10.2. Велику рогату худобу і овець вакцинують проти хвороби Ауєскі в тому випадку, якщо ці тварини утримуються в одному приміщенні зі свиньми, серед яких встановлена хвороба Ауєскі. 10.3. При ізольованому утриманні вели­кої рогатої худоби й овець їх щеплення проводять за таких умов: як­що в господарстві встановлена хвороба Ауєскі великої рогатої худо­би, то щепленню підлягає тільки велика рогата худоба; якщо виявлено захворювання овець, то вакцинують тільки овець; якщо ве­лика рогата худоба та вівці розміщені безпосередньо біля свинарни­ка, в якому було захворювання на хворобу Ауєскі свиней, необхідно також вакцинувати цих тварин проти хвороби Ауєскі. Для щеплення використовують тільки інактивовану вакцину. 10.4. Молоко від ко­рів, підозрілих на зараження хворобою Ауєскі, дозволяється вживати людям тільки після кип’ятіння. Молоко від клінічно хворих та підо­зрілих на захворювання корів знезаражують кип’ятінням. 10.5. Кара­нтинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі госпо­дарства великої рогатої худоби або овець знімають через один місяць після останнього випадку захворювання та проведення комплексу ве­теринарно-санітарних заходів.

11. Заходи щодо оздоровлення звірівницьких господарств та собак. 11.1. У звірівницьких господарствах проводять заходи, за­значені в розділі 8 цієї Інструкції. Крім того: негайно вилучають із раціону м’ясні корми, які є підозрілими щодо наявності вірусу хво­роби Ауєскі, та замінюють їх іншими або використовують корм пі­сля проварювання; умовно здорових звірів щеплять інактивованою вакциною проти хвороби Ауєскі; шкурки від вимушено забитих та загиблих хутрових звірів знезаражують шляхом сушки протягом 40 годин за температури 30—35°С, після чого їх витримують протягом 10 днів за температури 18—20оС. Якщо загибель хутрових звірів від хвороби Ауєскі настала в літній період і шкурки не мають цінності, труп знищують, не знімаючи шкурки. 11.2. Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі звірівницького господарст­ва знімають через 15 днів після припинення захворювання, вилу­чення тварин, що перехворіли, проведення санітарного ремонту приміщень і повного комплексу ветеринарно-санітарних та спеціа­льних заходів.

12. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу, заходи захисту в неблагополучних господарствах, м’ясокомбінатах, м’ясопереробних підприємствах. 12.1. При проведенні карантин­них, санаційних заходів у неблагополучних на хворобу Ауєскі свино-господарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов’я­заних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки. Обслуговуючий персонал забез­печується мийними та дезінфікуючими засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рука­вички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни. 12.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у пароформаліновій камері, разовий одяг спа­люють. 12.3. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни. Під час використання препа­ратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та за­хисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необ­хідно користуватися гумовими рукавичками. 12.4. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речо­вин, що використовуються в кожному окремому випадку. 12.5. Кури­ти та вживати їжу під час роботи з дезінфікуючими речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.