Інструкція про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
Додаток 5
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Головного державного інспектора ветери-нарної медицини України № 2 від 19.01.94 р.
ІНСТРУКЦІЯ
про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
1.
Загальні положення. Лептоспіроз — інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин, диких гризунів і м’ясоїдних, що проявляється гарячкою, жовтяницею, атонією кишечнику, гемоглобінурією, анемією, некрозами слизових оболонок і шкіри та у неімунних свиноматок і, рідше, у корів — абортами в останній місяць вагітності, народженням нежиттєздатного приплоду, перегулами і безплідністю. Захворювання характеризується наявністю природних вогнищ. До лептоспірозу сприйнятлива також і людина. Економічні збитки, заподіяні лептоспірозом, полягають у падежі тварин, вибракуванні туш, зниженні продуктивності і працездатності, а також у затратах на організацію заходів щодо боротьби із захворюванням. Збудниками хвороби є вид патогенних лептоспір, який містить 202 серовари, об’єднаних у 23 серологічні групи. Перебіг захворювання гострий, підгострий, хронічний та безсимптомний, що проявляється в будь-який час року, але найчастіше у пасовищний період. Джерелом інфекції можуть бути перехворілі тварини — лептоспіроносії; факторами передачі інфекції — пасовища, водопої, корми, мишоподібні гризуни.2. Діагностика лептоспірозу. 2.1. Діагноз може бути встановлений комплексно на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін і лабораторних досліджень. 2.2. З метою своєчасного виявлення захворювання проводять дослідження сироваток крові тварин за реакцією мікроаглютинації (надалі — РМА). 2.2.1. На племпідприємствах, станціях (пунктах) штучного осіменіння, племінних господарствах, (фермах) — всіх плідників двічі на рік. 2.2.2. Свиней, велику і дрібну рогату худобу перед їх виводом і вводом (ввозом) для племінних та користувальних цілей (за винятком тварин на забій та відгодівлю) поголівно.
2.2.3. В усіх інших випадках — за підозри на лептоспіроз. 2.3. Відбір матеріалу на дослідження і лабораторну діагностику лептоспірозу проводять згідно з чинними Методичними вказівками з лабораторної діагностики лептоспірозу тварин. 2.4. У хворих та підозрілих у захворюванні тварин досліджують кров і сечу, а у загиблих — паренхіматозні органи. Кров беруть від усієї групи, але не менше, як від 50 тварин. Повторне взяття крові за неохідності проводять через 7—10 днів у тих же тварин. Мікроскопію сечі проводять безпосередньо у господарстві не менше як від 100 тварин. Дослідження припиняють після виявлення лептоспір в одній із проб. На фермах з поголів’ям менше 100 голів досліджують всіх тварин. Патологічний матеріал досліджується з моменту взяття протягом 6 год влітку і 10— 12 год під час зберігання в охолодженому стані за температури +4 +6°С. Мікроскопію сечі проводять: за температури повітря 20—25°С протягом 6—8 год, 16—20оС — протягом 10—12 год з моменту взяття. У більш віддалений час виявлення лептоспір значно знижується. 2.5. Діагноз на лептоспіроз вважають встановленим, а господарство (ферму, відділення, підприємство, станцію, пункт штучного осіменіння, свинарник, гурт і т.п.) неблагополучним у кожному з таких випадків. 2.5.1. Культура лептоспір виділена з патологічного матеріалу або з органів лабораторних тварин, заражених досліджуваним матеріалом. 2.5.2. Лептоспіри виявлені за мікроскопічного дослідження в крові чи суспензії з органів тварин, абортованому плоді, сечі чи органах лабораторних тварин, що загинули після зараження досліджуваним матеріалом. 2.5.3. Антитіла, виявлені в сироватці крові більше, ніж у 20 % досліджених тварин у титрі 1:50 у невакцинованих, і 1:100 й більше — у вакцинованих. У разі виявлення меншої кількості позитивних реакцій проводять мікроскопію сечі. У разі негативних результатів мікроскопії сечі проводять повторне дослідження сироватки крові й сечі раніше досліджених тварин через 15—30 днів. Виявлення лептоспір чи антитіл за повторного дослідження у тварин, які не мали їх під час попереднього дослідження, чи наростання титру антитіл в 5 та більше разів свідчить про неблагополуччя господарства. 2.6. Лептоспіроз вважають причиною аборту (мертвонародження) за виявлення: 2.6.1. Лептоспір в органах (тканинах, рідинах) плода або навколоплідних водах; 2.6.2. Антитіл до лептоспір у сироватці крові плода в РМА у розведенні 1:5 (з антигеном 1:10) та більше. Лептоспіроз вважають причиною загибелі тварин за наявності клінічних ознак у хворих тварин і патолого-анатомічних змін, характерних для лептоспірозу, підтверджених виявленням лептоспір у крові чи парЗн хїрофізнтгиртвдптоспірозу. 3.1. З метою запобігання захворюванням тварин на лептоспіроз власники худоби, керівники господарств, спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані: 3.1.1. Здійснювати контроль за клінічним станом тварин і за підозри на лептоспіроз проводити відбір та пересилку патматеріалу для лабораторних досліджень. 3.1.2. Комплектування господарств (ферм), підприємств, станцій штучного осіменіння тварин проводити клінічно здоровими тваринами, які не мають в сироватці крові специфічних лептоспірозних антитіл. 3.1.3. Всіх тварин, що надходять чи виводяться з господарства, карантину вати і в період карантину досліджувати сироватки крові на лептоспіроз в РМА з лептоспірами 7 груп: помона, тарасові, гебдомадіс, сейро, гриппотифоза, іктерогеморрагія, каніколя. Свиней, яких вводять у господарства для племінних цілей, обробляють стрептоміцином сульфатом у дозі 15—20 тис. ОД/кг з інтервалом 12 год протягом 5 днів незалежно від результатів досліджень. Комплектування відгодівельних господарств дозволяється проводити клінічно здоровими тваринами з благополучних господарств без дослідження на лептоспіроз. 3.1.4. Не допускати контакту тварин з худобою неблагополучних щодо лептоспірозу господарств, ферм, орендарів, власників тварин, населених пунктів, на пасовищі, у місцях водопою тощо, не випасати невакцинованих тварин на території природного вогнища лептоспірозу. 3.1.5. Систематично знищувати гризунів у тваринницьких приміщеннях, на території ферм, у місцях збереження кормів та ін. у терміни проведення дератизації санітарно-епідеміологічною службою.4. Заходи боротьби з лептоспірозом. 4.1. У разі встановлення діагнозу на лептоспіроз надзвичайна протиепізоотична комісія за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району у місті виносять рішення про оголошення господарства (його самостійної частини) або населеного пункту неблагополучним, вводять карантинні обмеження тварин та затверджують план заходів щодо ліквідації цього захворювання. Одночасно головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті повідомляє про це управління державної ветеринарної медицини області та головного лікаря районної санепідстанції. 4.2. Спеціалісти ветеринарної медицини проводять клінічний огляд тварин з вимірюванням температури тіла у підозрілих на захворювання тварин. Хворих і підозрілих на захворювання тварин ізолюють, лікують гіперімунною сироваткою згідно з настановою по застосуванню і антибіотиками (стрептоміцин сульфат — внутрішньом’язово по 25 тис. ОД/кг маси тіла тварин з інтервалом 12 год протягом 4—5 днів; для свиней, крім того, дитетрациклін внутрішньом’язово по 30 тис. ОД/кг маси двічі через 48—72 год; канаміцин вводять внутрішньом’язово в дозі 15 тис. ОД/кг маси тіла тричі на добу з інтервалом 8 год протягом 4—5 днів). 4.3. За умовами карантинних обмежень забороняється: виведення (вивезення) тварин із неблагополучного господарства і використання хворих тварин для відтворення, продаж тварин населенню; перегрупування тварин без дозволу головного лікаря господарства; виведення не вакцинованих проти лептоспірозу тварин; випасання, водопій не вакцинованих тварин, де випасалися хворі на лептоспіроз тварини; використання м’яса, продуктів забою від хворих і підозрілих у захворюванні тварин на харчові та кормові цілі без відповідного знешкодження згідно з Правилами ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів, затверджених Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року; використання молока від хворих тварин у господарських цілях без кип’ятіння.
Молоко від клінічно здорових тварин, сироватки крові яких дають позитивну РМА без наростання титру, використовують без обмежень. 4.4. Плідників, інфікованих лептоспірами (позитивна РМА або лептоспіри в сечі), ізолюють, припиняють взяття сперми, обробляють лептоспіроцидними препаратами. Через 10—12 днів ефективність лікування контролюють шляхом мікроскопії сечі. За виявлення лептоспір у сечі повторюють курс лікування і перевірку його ефективності. Запаси сперми, одержаної від плідників-лептоспіроносіїв за 6 міс. до встановлення діагнозу, знищують. 4.5. Корми, до яких мали доступ хворі на лептоспіроз тварини, згодовують вакцинованому проти лептоспірозу поголів’ю. 4.6. Плідників на племпідприємствах (станціях, пунктах штучного осіменіння), розташованих у зонах природного вогнища лептоспірозу, вакцинують проти лептоспірозу. 4.7. Повторне дослідження сироватки крові в РМА і мікроскопію сечі всіх плідників на раніше неблагополучному підприємстві (станції) проводять через три місяці і за умови одержання негативних результатів надалі кожні 6 міс. 4.8. Забій хворих тварин проводять на санітарній бойні, а за її відсутності — забійному цеху м’ясокомбінату в кінці зміни після видалення із залу всіх туш і субпродуктів. Приміщення і обладнання цеху після забою тварин дезінфікують. Продукти забою використовують відповідно до Правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясопродуктів, затверджених Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР від 27 грудня 1983 року. 4.9. У розплідниках службового собаківництва ізолюють клінічно хворих тварин і підозрілих у захворюванні собак, лікують їх гіперімунною сироваткою та стрептоміцином сульфатом. Стрептоміцин сульфат вводять хворим собакам 1 раз на добу протягом 4—5 днів по 25 тис. ОД/кг маси тіла. Клінічно здорових собак всіх вікових груп вакцинують проти лептоспірозу. Продаж собак із неблагополучного щодо лептоспірозу розплідника забороняється. 4.10. Після ізолювання хворих тварин та підозрілих у захворюванні на лептоспіроз у приміщенні та загонах проводять механічне очищення і дезінфекцію 1—2 %-ним розчином формаліну, 2 %о-ним розчином їдкого натру, освітленим розчином хлорного вапна, який містить 3 % активного хлору. 4.11. Господарство (ферма, гурт) вважається оздоровленим від лептоспірозу після проведення ветеринарних заходів і за відсутності хворих тварин та тварин-лептоспіроносіїв. Перед зняттям карантинних обмежень через 1—2 міс. після проведення заходів досліджують у РМА не менш 50 проб сироваток крові молодняку (не повинно бути позитивних реакцій) і не менше 100 проб сечі від кожної 1000 дорослих тварин, але не менше ніж від 100 тварин, серед яких не повинно бути лептоспіроносіїв. Реакція мікроаглютинації у дорослих тварин може лишатися позитивною. Повторне обстеження на лептоспіроз у раніше неблагополучних господарствах проводять через 6 міс. після зняття карантинних обмежень.5. Ветеринарна обробка тварин, яких виводять (вивозять) із господарства. 5.1. Виведення (вивезення) тварин для племінних і користувальних цілей дозволяється із господарств, благополучних щодо лептоспірозу. 5.2. Призначених до продажу тварин утримують у карантині і досліджують сироватки крові в РМА на лептоспіроз: свиней, крім того, обробляють стрептоміцином сульфатом в дозі 15—20 ОД/кг з інтервалом 12 год протягом 5 днів незалежно від результатів лабораторних досліджень. За одержання негативних результатів досліджень по всій групі виведення (вивезення) тварин дозволяється без обмежень. У разі виявлення у тварин антитіл у крові всю групу залишають в господарстві і проводять додаткові дослідження для вирішення питання про благополуччя господарства з лептоспірозу згідно з пунктом 2.4. цієї Інструкції. 5.3. Виведення (вивезення) молодняку із господарств, в яких є поодинокі (до 10 %) тварини з позитивною РМА, за відсутності лептоспір в сечі дозволяється в межах області за згодою з обласним управлінням державної ветеринарної медицини в господарства з аналогічною ситуацією щодо лептоспірозу після обробки стрептоміцином сульфатом.
6. Специфічна профілактика. 6.1. Вакцинацію проти лептоспірозу проводять згідно з чинними настановами із застосування вакцин з тими серотипами і сероварами, які виявлені за діагностики у тварин даного господарства: у неблагополучних щодо лептоспірозу господарствах; у відгодівельних господарствах, де поголів’я комплектують без обстеження на лептоспіроз; за випасання тварин на пасовищах у зоні природного вогнища лептоспірозу; у разі виявлення в господарствах тварин, сироватка крові яких реагує в РМА. 6.2. Вакцинація попереджає захворювання, аборти, виключає формування лептоспіроносійства. Імунізація частини поголів’я не припиняє епізоотичний процес у господарстві, тому що постійно залишаються неімунні, сприйнятливі до лептоспірозу тварини.
7. Охорона людей від зараження лептоспірозом. 7.1. Керівники господарств, ферм, орендарі, власники тварин зобов’язані: 7.1.1. Забезпечити всіх працівників тваринництва спецодягом і спецвзуттям; 7.1.2. Забезпечити інструктаж обслуговуючого персоналу про заходи особистої гігієни за лептоспірозу; 7.1.3. Забезпечити в кожному тваринницькому приміщенні умивальник, мило, рушник, аптечку першої допомоги, ємкість з дезрозчином, а також приміщення, обладнані для зберігання спецодягу і спецвзуття; 7.1.4. За наявності захворювання на лептоспіроз серед тварин терміново вживати заходів щодо попередження зараження людей, надання допомоги з виявлення джерел інфекції.
8. Відповідальність за порушення карантинних обмежень тварин та інших ветеринарно-санітарних правил. 8.1. Працівники господарств, ферм, орендарі та власники тварин, які допустили порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених в цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Еще по теме Інструкція про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу:
- Лептоспіроз
- Планування діагностичних досліджень
- Інструкція про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
- Інструкція з профілактики та ліквідації репродуктивно-респіраторного синдрому свиней