ВАЖЛИВІСТЬ ПОШУКУ ШЛЯХІВ АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ
В останні роки встановлено, що вікове порушення гальмування функції гіпоталамуса пов'язано зі зменшенням вмісту в ньому особливої речовини - дофамі-ну. Введення цієї речовини в їжу тварин збільшувало тривалість їхнього життя на 10%. Однак людині дофа-мін протипоказаний через негативний побічний ефект.
Найближчим помічником гіпоталамуса є розташована під ним залоза - гіпофіз. Американський учений Д. Денкла вважає, що з віком ця залоза починає "робити підкоп" під свого "начальника" — виділяти особливий "гормон старіння". Денкла сподівається виділити цей гормон у чистому вигляді, а потім виготовити "гормон антистаріння", що нібито зможе продовжити життя людини ледве не до 400 років.
Наука, що вивчає питання старіння, називається геронтологія. Об'єкти її досліджень - вивчення сутності старіння: причин, які прискорюють розвиток цього процесу, а також пошук засобів боротьби з передчасним старінням.
Великий внесок у практичну медицину з питань подовження життя та активного довголіття зробили І. Мечников, українські учені Д. Чеботарьов, О. Богомолець, А. Нагорний, В. Фролькіс. їхні школи сьогодні розвивають В. Безруков, С. Гур'єв, В. Поворознюк -учені Інституту геронтології АМН України.
Збереження здоров'я людей похилого віку, які відіграють величезну роль в економічному, культурному та суспільному житті країни, - важливе соціальне завдання.
Так, у грудні 1997 року Президент України підписав указ про виконання програми "Здоров'я людей похилого віку", відповідно до якої було визначено конкретні шляхи покращання медичного обслуговування та соціальної допомоги людям похилого віку. Проблемами цієї категорії населення займаються державні органи, міністерства охорони здоров'я, праці та соціальної політики, Академія медичних наук України, товариство Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Союз ветеранських організацій, волонтерів. 1 жовтня визначено Міжнародним днем людей похилого віку.Про важливість вивчення проблеми старіння й пошуку шляхів активного довголіття свідчить хоча б той факт, що вже сьогодні Україну відносять до демографічне "старих" країн світу, де кожен п'ятий мешканець переступив поріг похилого віку. До 2002 року в Україні, за прогнозами спеціалістів, таких людей буде 17 млн., однак довгожителів серед них дуже мало.
Директор Інституту геронтології АМН України, член-кореспондент, професор В. Безруков на III національному конгресі геронтологів та геріатрів України, що відбувся в вересні 2000 року, визначив причини такої ситуації. Основним чинником старіння населення України вчений вважає, перш за все, зниження народжуваності. З 1991 року смертність є вищою за народжуваність, в результаті чого кожен рік Україна не дораховує по 300...310 тисяч мешканців. У 1999 році ця цифра становила 350 тисяч, загальна кількість населення в Україні скоротилася до 49 850 926 чоловік.
До того ж населення прискорено старіє, тобто біологічний вік більшості співвітчизників є вищим за паспортний. Основне місце належить соціальним чинникам - економічному становищу населення (мізерний розмір пенсій, недостатнє фінансування медицини тощо). За останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в яких проаналізовано стан охорони здоров'я у 191 країні, Україна за рівнем фінансування посідає 111 місце. Крім цього, причиною прискореного старіння нашого населення є негативний вплив довкілля.
Екологічне становище в Україні внаслідок чорнобильської катастрофи різко погіршилося.
Значні території забруднено штучними радіоактивними сполуками. Надходження радіонуклідів у повітряне та водне середовище (переважно басейни річок Прип'ять та Дніпро) зумовило значне погіршення екологічних параметрів геологічного- середовища, включаючи ґрунти, донні відкладення, що стали основним "депо" для викидів. В цілому екологічно значне забруднення території України (на рівні 20-ти доаварійних фонів або близько 37 кБк/м2 щодо цезію-137 та більше) за даними А. Сердюка (1997 р.) зареєстровано на площі понад 46 тис. км2: тобто, на величезній території країни діють малі дози іонізуючого опромінення.Один із уроків Чорнобиля в тому, що роки життя в умовах реальної чи уявної радіаційної небезпеки не можуть вважатися повноцінними, їх слід віднести до втрат, зумовлених радіаційно-індукованими хворобами.
Основний висновок фахівців щодо причин змін у стані здоров'я потерпілого населення й виявлених порушеннях полягає у несприятливій дії комплексу чинників: радіологічної обстановки, тривалого психоемоційного стресу, змін у харчуванні, пов'язаних із необхідністю обмеження споживання продуктів місцевого виробництва на забруднених територіях; складною економічною ситуацією. Так, у роботах І. Ліхтарьова (1992 р.) пропонується враховувати не лише величину радіаційного опромінення, а й вплив його на рівень психологічного напруження населення забруднених районів, пов'язаного зі страхом смерті.
Отже, чорнобильська катастрофа, ставши національною трагедією України, зумовила зміни медичного ставлення як до оцінки впливу іонізуючого опромінення, так і до комплексного аналізу дії на організм людини всіх чинників, у тому числі з точки зору прискорення старіння.
На організм людини несприятливо впливає й забруднення навколишнього середовища (ґрунтів, повітря, води) промисловими підприємствами. Дія кожного чинника посилюється спільним впливом усіх інших. Загалом це призводить до виснаження адаптаційних і компенсаторних механізмів, виникнення професійних захворювань, сприяє передчасному старінню.