Основні напрями психологічного забезпечення

Аналіз досвіду локальних війн, операцій «Буря в пустелі», «Лис у пустелі», «Загрозлива сила», збройного конфлікту в Чеченській Республіці Ічкерія показує, що значна частина оперативних завдань виконуватиметься до застосування власне засобів збройної боротьби. У зв'язку з цим особливого значення набуває система заходів захисту військ і населення від інформаційно-психологічного впливу супротивника в рамках Інформаційного протиборства, заходів стратегічного й оперативного маскування. У числі таких заходів можуть бути:

— інформаційно-пропагандивні акції стратегічного й оперативного масштабу;

— комплекс заходів у військах і серед населення з підключенням державних органів, суспільних І релігійних об'єднань, а також ЗМІ;

— участь у спеціальних операціях, заходах і акціях;

— пропагандивні і контрпропаґандивиі заходи у військовому середовищі.

Інформаційно-пропагандивна акція як складник спеціальної інформаційної операції стратегічного (оперативного) масштабу здійснюється з метою формування суспільної думки в країні (регіоні) на підтримку політики держави в галузі оборони і безпеки, цілей і засобів ведення бойових дій збройними силами.

Наприклад, її провадження в Україні - здійснюється залежно від розвитку стратегічної (оперативної) обстановки в загрозливий період згідно з рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, з початком бойових дій —за планом Генерального штабу, командувачами військами оперативного командування, видами Збройних сил.

У разі безпосередньої загрози та з початком воєнних дій в Інтересах морально-психологічного забезпечення можуть використовуватися дії сил І засобів РЕБ, військ і спеціальних сил, вогневі і радіоелектронні удари.

Важливою складовою бойової готовності військ є вирішення завдання Зниження психогенних втрат серед особового складу і ослаблення їхніх наслідків.

За даними західних спеціалістів, ці втрати можуть складати в ході бойових дій із застосуванням звичайних засобів ураження до 50%, в умовах застосування (імовірність застосування) ЗМУ —до 70-75 % від загального обсягу фізичних втрат, у тому числі санітарних і безповоротних — до 8-10 %. Для порівняння: у Другій світовій війні співвідношення психогенних втрат до фізичних було 36 : 100; під час війни в Лівані в окремих частинах ізраїльської армії воно складало 86 до І 00; підчас операції «Буря в пустелі» психогенні втрати в англійському контингенті значно перевищили фізичні і вимагали проведення тривалих реабілітаційних заходів.

За наявності підготовлених спеціалістів і Центрів (пунктів) психологічної допомоги й реабілітації на рівні бригад відновлюється до 65 % психогенних втрат, на рівні армійських корпусів — 28 % із терміном реабілітації від 1 до 10 діб. 7 % воїнів, що отримали бойові психічні травми, для відновлення боєздатності відряджаються у військово-медичні заклади.

У зв'язку з цим завчасна психологічна підготовка, психологічне супроводження та психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців є одним із найважливіших завдань морально-психологічного забезпечення. Це підтверджується аналізом бойового досвіду радянських військ в Афганістані, діяльністю збройних сил різних країн у складі миротворчих сил, вирішенням бойових завдань Збройними силами РФ у ході збройного конфлікту в Чеченській Республіці. Цей аналіз показує, що особливої уваги потребує організація роботи в тактичній ланці управління.

Дії малими підрозділами і групами, на сторожових заставах і блокпостах, як це відбувається у Чечні, кардинально змінюють форми і методи різноманітного впливу на особовий склад, у тому числі здійснення з ними гуманітарної підготовки, бойового, оперативного та інших видів інформування, надання психологічної допомоги, супроводження і реабілітації, організації культурно-просвітницької роботи й дозвілля.

З цією метою можуть використовуватися спеціально створені інформаційно-пропагандивні групи, оперативні бригади психологів, юристів, культурно-художні бригади, а також інші прийоми і засоби виховної роботи.

Важливим чинником підтримання високого морального духу особового складу є створення сприятливої морально-психологічної обстановки в районах виконання ним бойових завдань. Для цього можуть бути використані, як підтверджує досвід Афганістану, бойові агітаційно-пропагандивні групи. До їх складу входили організатори ідеологічної і культурно-просвітницької роботи, медичні працівники, юристи, фахівці з роботи з місцевим населенням, а також посилені мотострілецькі підрозділи, підрозділи забезпечення й обслуговування.

У випадку ведення воєнних дій на своїй території, за участі у внутрішньому збройному конфлікті, прийоми І засоби їхніх дій будуть відрізнятися. Проте такі форми і методи роботи з населенням мають і можуть використовуватися у взаємодії з державними органами.

Локальні війни і збройні конфлікти можуть відбуватися без запровадження воєнного, а часом і надзвичайного стану. В такій ситуації перебувають російські війська у Чечні, тому їм доводиться діяти в умовах правового поля мирного часу. У зв'язку з цим загострюється проблема правового захисту військовослужбовців, підтримки правопорядку і військової дисципліни у військах, вдоволення їхніх соціальних потреб. У свою чергу, недосконалість наявної законодавчої бази у цій сфері потребує оперативних заходів для розроблення і ухвалення відповідних законів та інших нормативно-правових актів. Так, досвід збройного конфлікту в Чеченській Республіці свідчить, що з досить значною затримкою були ухвалені два федеральні закони Російської Федерації, видані шість указів Президента РФ, п'ять постанов Уряду РФ, більше десяти наказів міністра оборони РФ, у яких уточнювалися права, пільги і компенсації військовослужбовцям, котрі беруть участь у бойових діях.

Отже, досвід локальних війн і локальних конфліктів підтверджує домінуючу роль морального чинника в досягненні політичних і воєнних цілей війни, вирішенні завдань відновлення миру і згоди в регіоні, недопущення розростання збройного протистояння.

Досвід сучасних збройних конфліктів та регіональних війн, зокрема американців в Афганістані, свідчить про значне підвищення уваги з боку державного і військово-політичного керівництва, воєнного командування щодо психологічного забезпечення підготовки і здійснення операцій і бойових дій військами. При цьому особлива увага приділяється таким його складникам, як інформаційно-психологічне її інформаційно-про-

агандне забезпечення. Такі дії керівництва США достатньо ефективно впливають на морально-психічний стан американських і союзних військ і деморалізують військові підрозділи і частини талібів, знижують рівень втрат особового складу, бойової техніки та озброєння, сприяють досягненню мети операцій і бойових дій, підвищенню престижу Збройних сил США в очах світової спільноти.

Основними завданнями інформаційно-психологічного І пропаганд явного забезпечення сучасних війн і конфліктів вважаються формування і підтримання позитивної суспільної думки про підготовку бонових дій збройними силами держави; підрив морального духу особового складу супротивника і його військових формувань різного типу, послаблення їхньої волі до опору, примушення до добровільної здачі в полон і здачі зброї; забезпечення позитивного ставлення місцевого населення до військ під час перебування у зоні воєнного конфлікту.

Основними об'єктами інформаційно-психологічного і пропагандивного впливу, як правило, с:

— вище військово-політичне керівництво держави супротивника;

— різні категорії військовослужбовців;

— цивільне населення своєї держави, дружніх та нейтральних держав;

— населення держави, проти якої плануються воєнні дії;

— національні та релігійні меншини;

— опозиційні соціально-політичні сили;

— окремі соціально-класові сили (інтелігенція, підприємці, студенти та ін.).

Залежно від суті військово-політичних завдань, що вирішуються під час воєнного конфлікту, а також масштабу і характеру застосування військ і об'єктів впливу, виділяють такі рівні заходів інформаційно-психологічного та інформаційно-пропаґандивного забезпечення бойових дій:

— стратегічний (державний),br>

— оперативний,

— тактичний (безпосередньо в зоні воєнного конфлікту).br>

Вирішення завдань тактичного рівня покладено на спеціальні армійські структури та підрозділи. Суб'єктами інформаційно-психологічного і пропагандивного забезпечення, як свідчить досвід забезпечення таких конфліктів, можуть бути найвищі посадові особи держави.

В операціях США на Гренаді, в Панамі, ліквідації військової хунти на Гаїті, під час війни в Перській затоці, у Югославії, Афганістані інформаційно-пспхологічними та пропагандивними заходами керували безпосередньо президент США і його адміністрація, а в забезпеченні брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації.

Основними засобами розповсюдження інформації і впливу на свідомість цивільного населення, війська супротивника стали ЗМ1, у тому числі насамперед телебачення і радіо.

Важливим специфічним прийомом пропагандивного і психологічного впливу вважається здійснення опитувань з метою вивчення і формування суспільної думки про доцільність здійснення силової акції та висвітлення результатів цих опитувань ЗМІ. Така діяльність дає можливість здійснювати оцінку ефективності такого впливу і своєчасно його коригувати.

Під час інформаційно-пропаґандивного забезпечення операції багатонаціональних сил «Союзницька сила» проти Югославії така оцінка здійснювалася постійно завдяки заздалегідь налагодженому механізмові. Головною складовою цього механізму було активне використання світових ЗМІ і сил психологічних операцій США.

Безпосереднє впровадження в життя заходів психологічного і пропаґандивного впливу в зоні конфлікту здійснюють спеціальні структури, основними напрямами роботи яких є:

— налагодження і поширення контактів з командуванням урядових військ протилежної сторони, польовими командирами нерегулярних формувань з метою припинення опору і добровільного складання зброї;

— роз'яснювальна робота серед місцевого населення про зниження і недопущення опору військам;

— дискредитація лідерів збройних формувань, які чинять опір, з метою їх Ізолювання від місцевого населення;

— інформаційне забезпечення військовослужбовців своїх військ у зоні конфлікту з метою підтримання високого морального духу;

— підготовка і розповсюдження об'єктивної Інформації про дії військ у зоні конфлікту через ЗМІ і робота з журналістами;

— організація роботи місцевих газет, радіо, телебачення для підсилення інформаційно-психологічногота інформаційно-пропаґанднвного впливу на місцеве населення;

— протидія поширенню чуток тощо.

Відповідно до цих напрямів роботи структур психологічних операцій окреслюються обов'язки командирів підрозділів психологічних операцій, до яких належать:

— прогнозування ступеня психологічного впливу інформаційно-психологічних і пропагандивних операцій на особовий склад своїх військ і підрозділів супротивника;

— оцінювання психологічної обстановки у районах розташування своїх частин і підрозділів І військ супротивника;

— визначення цілей, завдань і об'єктів ідеологічного та інформаційно-психологічного впливу;

— управління діяльністю органів військового управління під час розроблення пропозицій щодо організації «психологічних операцій»;

— ухвалення рішення щодо їх здійснення, включаючи найважливіші заходи до оперативних планів;

— віддавання наказів і бойових розпоряджень підлеглим підрозділам щодо здійснення психологічних операцій.

Аналіз інформаційно-пропагандивного забезпечення операції НАТО «Союзницька сила» під час бомбардувань Югославії свідчить про нові аспекти інформаційної боротьби.

— забезпечення позитивної громадської думки у європейської спільноти;

— формування образу ворога у вигляді югославського президента Слободана Мілошевича;

— організації репортажів про події у Югославії взагалі, описи фактів геноциду щодо мусульманського населення в автономному краї Косово і Метохія зокрема;

— здійснення у ЗМІ широкого показу та демонстрації бойових можливостей сучасних озброєнь НАТО І наслідків ракетно-бомбових ударів;

— доведення коментарів щодо підсумків соціологічних опитувань населення;

— замовчування прорахунків НАТО, фактів загибелі мирного населення, антивоєнних виступів громадськості;

— рішучого блокування інформаційного потенціалу Югославії, теле -і радіостанцій, студій і ретрансляторів, редакцій місцевих ЗМІ.

Контртерористична війна коаліції держав проти афганських талібів засвідчила швидке зростання інформаційного компоненту в сучасних воєнних конфліктах. Початок цьому поклав президент США, який у зверненні до інших держав поставив фундаментальну вимогу щодо визначення їхньої позиції: з Америкою чи І терористами.

Основними ознаками контртерористичної інформаційної кампанії с такі:

І) синхронність: усі ЗМІ одночасно почали готувати населення Землі до цих дій;

2) системність: використовувалися провідні ЗМІ, брали участь важливі персоналії — президенти і прем'єр-міністри держав. Дружини президентів, екс-президенти;

3) опора на набутий досвід;

4) розгортання кампанії «За афганських жінок» для нейтралізації пацифістів у США та Західній Європі;

5) реалізація рішення щодо розгортання воєнної служби зв'язків з громадськістю («public relations»);

6) створення групи професіоналів з проблем стратегічних медіа-операцій, яка збирається кілька раз на добу для визначення основних завдань та їх уточнення;

7) створення центру антиталібської пропаганди, який очолив прес-секретар президента США. Головною цільовою аудиторією центру став ісламський світ;

8) створення фонду допомоги афганським дітям;

9) розгортання роботи інформаційного центру коаліції, першочерговим завданням якого є заповнення усіх інформаційних каналів, насамперед арабського світу, виступами головних посадових осіб коаліції. Загальний інформаційний центр коаліції держав дає змогу координувати дії щодо іноземних мас-медіа;

10) турбота про збереження життя і здоров'я військовослужбовців держав коаліції. Застосування підрозділів спеціального призначення в основному у спецопераціях щодо розшуку терористів, морської піхоти — у гуманістичних операціях та блокування районів можливого перебування керівника руху «Талібан» мули Могамада Омара і керівника ісламської терористичної організації «Аль Каїда» Усами бен Ладена та його бойовиків.

Цей аналіз на прикладі здійснення збройних конфліктів та регіональних війн свідчить про позитивні аспекти психологічного забезпечення операції) і бойових дій військ. Він показує усвідомлення державним та військовим керівництвом різних країн важливості такого забезпечення, чітку систему його організації, застосування сучасних соціальних та управлінських технологій, наукових принципів впровадження в повсякденну практику інформаційно-психологічного і пропагандивного забезпечення ВІЙСЬК.